Роксолана – українка на троні Османської імперії

40 років тому (1980 р.) побачив світ знаменитий роман відомого українського письменника П. Загребельного «Роксолана». Вже понад тридцять років він перебуває в епіцентрі читацької уваги. І тут немає нічого дивного, адже цей твір мовби заново відкриває для нас одну з найлегендарніших українок усіх часів – Роксолану (Хюррем Султан), яка волею долі з простої полонянки стала спочатку улюбленою, тоді офіційною, а згодом і єдиною дружиною наймогутнішого султана в тисячолітній історії Османської імперії Сулеймана Пишного. Зрештою, це взагалі одна з найнеймовірніших світових історій. В османській династії не було жінки такої суспільної ваги, як Роксолана.

Точне місце і дата народження майбутньої Роксолани не відомі, оскільки про її дитинство і юність майже немає ніякої письмової інформації. Однак, існує буковинська народна пісня, в якій співається про красиву дівчину з Рогатина на ім’я Настусенька, викрадену татарами та продану в султанський гарем. Пізніше, у XVIII ст., з’являються літературні джерела, в яких Роксолана зветься Анастасією або Олександрою Лісовською та імовірно, є дочкою священика.

З ім’ям Роксолани пов'язані численні перетворення в турецькій столиці. Султанша намагалася, наскільки це можливо, займатися просвітою, багато часу приділяла благодійності. На її честь зараз названий стамбульський район Аврет-базару, де були розташовані побудовані українкою мечеть, лікарня і притулок для бідних. Турки переконані, що багато архітектурних пам’ятників Стамбула безпосередньо пов’язані з Роксоланою-Хюррем. Вони дуже шанують ім’я цієї жінки, усипальниця якої вважається одним з національних надбань країни.

Поки Роксолана була при владі в Османській імперії, вона зробила все можливе, щоб перешкодити грабіжницьким набігам кримських татар на її батьківщину – Україну.

Про Роксолану-Хуррем написано чимало книг, створено два популярні телесеріали, їй присвячено художні полотна, музичні твори (зокрема Симфонія №63 «Роксолана» Й.Гайдна) та інші.

115 років з часу написання новели американського письменника О.Генрі «Дари волхвів»

О. Генрі (справжнє ім’я – Вільям Сідні Портер) – відомий американський письменник, класик жанру короткого оповідання і автор, який залишив глибокий відбиток у світовій культурі та вплинув на становлення безлічі сучасних письменників, режисерів і драматургів. Практично всі розповіді О. Генрі відрізняються тонким авторським гумором, захоплюючим сюжетом і несподіваною кінцівкою, завдяки чому читаються буквально на одному диханні. За довге життя письменник створив величезну кількість книг, багато з яких неодноразово екранізувалися. 

Одним з таких творів стала новела «Дари волхвів». Це історія про справжні цінності. Волхви – три мудреці, які започаткували звичай дарувати різдвяні подарунки, принісши дари немовляті Ісусу. В цьому оповіданні закохані дарують одне одному подарунки, але нерозсудливо позбуваються своїх найцінніших скарбів, бо люблять одне одного. Попри це, вони є наймудрішими з-поміж усіх людей, котрі отримують чи дарують подарунки. Вони і є волхви.

«Дари волхвів» стала однією з найкращих і найпопулярніших новел О. Генрі. У ній відчувається душа автора, проглядаються найпоказовіші риси його таланту, вона дарує людям віру в любов.

Якщо у вас виникло бажання ближче ознайомитись з творами письменника – завітайте до нашої книгозбірні.

Сила характеру: подолати себе, свій страх і біль

 

Американського письменника Джека Лондона (1876 – 1916 рр.) можна назвати суцільним випробуванням, адже він мав усе: надзвичайні подорожі та пригоди, злидні й успіх, щастя і горе, любов та ненависть. Його книгами захоплюються та читають в усьому світі.

Одним із яскравих перлин циклу північних оповідань є твір «Жага до життя» (1906 р). Його тематика – «золота лихоманка», свідком якої став сам  письменник. Герої  – двоє старателів (у творі автор не дає їм імена), що відправилися до північних віддалених країв на пошуки багатства. Знайти золото їм вдалося. Але, на шляху додому, вони стикаються з труднощами. Зовсім виснажені в дикій північній пустелі, в безлюдді, вони втрачають надію, чи повернуться. Їх з кожним днем дедалі менше радує золото, адже смертельно хочеться їсти, страшно хочеться зігрітися.

 

Кинутий товаришем напризволяще знесилений та хворий головний герой ледве пересувається до берега. Письменник ставить запитання – а чи варто бажання наживи таких мук? Адже заради короваю хліба або шматка смачного м’яса золотошукач дуже скоро готовий був віддати все золото! Чи варто було вирушати в край, де заради виживання один кинув напризволяще іншого, що став тягарем – без єдиного слова, без вибачення та прощання, навіть не обернувшись? Напевно, ні.

Але минуле не повернути. Весь шлях перетворився для героя на жорстоку боротьбу за життя. Всупереч обставинам він зміг довести, що є сильною духом людиною. Знесилений, хворий, в розірваному на шматки одягу та без єдиного патрона, герой, тим не менш, не втратив волі до життя й цілковитого самовладання та продовжив наполегливо рухатися до наміченої мети. І в результаті завзятість, життєлюбність допомогли людині врятуватися, вийти до людей. Ось чому твір «Жага до життя» має таку назву.

Автор твору доводить, що людина як істота наділена свідомістю, мусить не піддаватися тиску обставин, знаходити вихід із будь-якого, навіть найскрутнішого становища, тому що життя цього варте.

 

 

23 серпня – День Державного Прапора України

День Незалежності України

  

24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, а 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України.» Зважаючи на волю Українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року Верховна Рада України постановляє :

1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.

На абонементі Волинської обласної бібліотеки для юнацтва до цього свята оформлено книжкову поличку, на якій представлена література про шлях українського народу до незалежності.

 

Він передбачив майбутнє людства

 

22 серпня світ відзначає 100-річчя від дня народження Рея Дугласа Бредбері (1920-2012), американського письменника-фантаста.

За своє досить тривале життя він написав понад 800 творів різних жанрів. Серед найбільш популярних у читачів – збірка оповідань «Марсіанські хроніки», автобіографічна повість «Кульбабове вино» і романи «Насувається лихо» та «451 градус за Фаренгейтом».

Бредбері зробив внесок у розвиток і наукової фантастики, і фентезі, і хоррора. Саму наукову фантастику він трактував досить своєрідно: «Науковою фантастикою стає будь-яка ідея, що народжується у голові, а до того ніколи не існувала…».

Творчий шлях Бредбері почався ще в зовсім юному віці. Шкільний психолог, порадив хлопчику як  позбутися від сором’язливості  і дефектів вимови, відправивши його в бібліотеку. Він систематично відвідував її, де жадібно всмоктував знання і став, в такий спосіб, не маючи освіти, енциклопедично освіченою людиною. Сам автор напівжартома називав себе «бібліотечним випускником» і до самої смерті вважав книги найбільшим досягненням людства.

Оригінальний та неповторний – такими епітетами нагороджували відомого письменника шанувальники його творчості. І це правда, він був сповнений оптимізму та вірив у людство.

А чи знаєте ви, що Р. Бредбері вмів передбачати майбутнє? Для прикладу, в багатьох творах фантаста зустрічається тема ізоляції суспільства. Через розвиток технологій люди все менше спілкуються один з одним наживо («451 градус за Фаренгейтом»), не приділяють уваги близьким («Вельд»), а іноді навіть зовсім не виходять з дому, тому що навколишній світ їм замінюють телебачення і роботи («Пішохід»). Чи нагадує це вам  самоізоляцію від «Covid-19»?

Він є автором творів, які багато в чому стали пророчими.

Пророкування Рея Бредбері, що здійснились:

1. Мобільні телефони – в оповіданні «Вбивця» описується радіобраслет, що дозволяє розмовляти на ходу;

2. Телекімната з ефектом присутності (тривимірне зображення, стереозвук) – оповідання «Вельдт»;

3.«Розумний будинок» (можливість дистанційно керувати побутовою технікою) – «451 градус за Фаренгейтом»;

4. Плейери (мініатюрні «черепашки», радіоприймачі-втулки, що вставляються у вуха) – «451 градус за Фаренгейтом»;

5.Телеекрани на півстіни, що показують реаліті-шоу – «451 градус за Фаренгейтом»;

6.Засилля реклами – «451 градус за Фаренгейтом».

7. Робот у вигляді тварини – японські роботи-собачки «Айбо» поки мало схожі на механічного пса-вбивцю з «451 градуса за Фаренгейтом», але якщо хтось вирішить їх перепрограмувати...

 

 

Ще один славетний ювілей книги 2020 в рамках програми «Літо з бібліотекою»

Цього року відзначаємо 80-річчя від дня публікації книги американського письменника Е. Гемінґвея «По кому подзвін» (1940). Це один з найвідоміших, найемоційніших та найкращих романів автора.

Нагадаємо, що Е. Гемінґвей є автором й інших творів: «Старий і море», «І сонце сходить» («Фієста»), «Прощай, зброє!», «Свято, яке завжди з тобою» тощо.

Темою роману «По кому подзвін» є відтворення подій громадянської війни в Іспанії, головний герой – американець-підривник Роберт Джордан, котрий готовий віддати життя за Іспанську республіку.

Головний герой, як і зазвичай у Е. Гемінґвея, – це людина, яка близька йому духом, поглядами, навіть наділена біографічними даними митця. Віддав письменник головному героєві і свою безмежну любов до Іспанії, до її народу. Але понад усе головний герой підносив свободу та корився дисципліні лише вимушено, тільки на певний час, з необхідності.

Публікація роману супроводжувалася гострою полемікою, що розгорнулася в середовищі американських літературознавців. Пулітцерівський комітет визнав цей твір кращою книгою року, але керівництво Колумбійського університету наклало вето на вручення премії. «По кому подзвін» було заборонено в Іспанії, Німеччині та в інших країнах. Але гостра полеміка лише додала популярності вже й так відомому творові.

 

Ось як висловлювався американський письменник С. Льюїс щодо публікації роману Е. Гемінґвея «По кому подзвін»: «Цілком можливо, що його роман знатимуть і через 50 років, і через 100, імовірно він навіть стане класикою».

Так, ця книга безумовно вражає. Вражає всім. Хтось із сучасної молоді скаже: «Сюжет – баналєн» і в черговий раз задовольниться переглядом американського бойовика. Але роман Е. Гемінґвея «По кому подзвін» все одно залишиться драматичним і трагічним витвором мистецтва, котрим можна захоплюватися. Його варто прочитати!