Мирослав Дочинець «Вічник. Сповідь на перевалі духу»

 

   

Одна із найцікавіших книг цього року. Книга, яку важко додати до якогось окремого жанру, тому що в цій книзі автор поєднав багато цікавого.

Історичний роман поряд з пригодами, табірна тематика поряд з порадами, як жити в ладі з природою й з собою. Філософська тема та поради лікування. Все це міцно з’єднано в одне ціле, дуже органічно й природно.

 Це геніальна та унікальна книга. Сюжет книги простий. Старець, який перейшов межу століття, розповідає історію свого життя.

Ця книга кладень народної мудрості, знань про природу, про правильне харчування, про душу, про зцілення, а ще, це книга-інструкція щодо життя в гармоніі з собою.

Автор неперевершено переносить читача у минуле героя, то в сьогодення. І всі ці переходи насичені життєвими істинами, народними мудростями, та колоритною мовою.

Особливо мова додає книзі родзинку.

Ця книга наповнена порадами, любов'ю до рідної землі, міркуваннями про людей, про їх вчинки, про їх вибір, книга про людину, справжню людину, яка навіть в складних обставинах, завжди залишається людиною. Цей роман про вічність й про Бога.

Головний образ людини, українця. Людина, яка сильна не тільки тілом, але й духом. Андрій Ворон багато бачив на своєму віку, багато чого пережив, багато чого вміє й знає. І тепер прийшов час поділитися мудрістю з нащадками.

Деякі моменти життя цього літнього чоловіка, нагадували життя та пригоди Робінзона Крузо. Коли залишившись на одинці з природою не просто зумів вижити у скрутних обставинах, а ще наповнився мудрістю, піклувався не тільки про себе, а ще про довкілля, яке оточувало його.

Текст дуже сильний. Насичений, стародавніми словами, думками про життя, про людину.

З цієї книги можна брати цілі абзаци й перетворювати на золоті фрази, використовувати в повсякденні, запам’ятовувати для душі.

«Люби життя таким, яким воно є. І воно полюбить тебе таким, яким ти є.

І пам'ятай: де б ти не був, ти – дома. Се дуже важне: скрізь чути себе, як дома.»

Якісна українська література, можливо нового рівня. Справжній літературний шедевр.

22 січня у всеукраїнському прокаті вийде фільм «Вічник» режисера Івана Ніколайчука. Стрічку зняли за однойменним романом закарпатського письменника Мирослава Дочинця.

                

Вічник. Офіційний український трейлер [Електронний ресурс] : [художній фільм] // You Tube. – Дата публікації: 22.01.2026. – Мультимедійні дані (2 год. 02 хв). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=iZX722IaSbU

, вільний (дата перегляду: 27.01.2026). – Назва з екрана.

 

Емілі Генрі: Книголюби

 

Одне літо. Двоє суперників. Несподіваний сюжетний поворот…

Життя Нори Стівенс всуціль складається з книжок, але вона геть не схожа на їхніх героїнь. Власне, героїня вона лише для своїх клієнтів-письменників і молодшої сестри Ліббі.

Саме Ліббі й влаштовує цю спільну поїздку до містечка Саншайн-Фоллз, де Нора, за її задумом, має нарешті стати героїнею власної історії. Та замість ідилічних пікніків чи зустрічей з місцевими красунчиками Нора весь час натрапляє на редактора Чарльза Ластра. І все б нічого, але вони вже знайомі, і їхню попередню зустріч приємною не назвеш.

Сюжетні повороти, яких не схвалив би ніякий притомний редактор, зводять їх разом знову і знову. Може, нарешті настав час вийти за рамки звичних тропів?

Попередження: книжка містить відвертий опис сцен сексуального характеру.

Сповнена гумору, дивовижної хімії між персонажами і любов’ю до книжок, історія сподобається усім книголюбам.

Емілі Генрі розповідає історію кохання між двома працівниками книжкової галузі, які попри всі життєві труднощі та негаразди здійснюють свої мрії

Книжка посіла перше місце серед бестселерів за версією New York Times.

«Книголюби» отримали нагороду Goodreads Choice Award 2022 за найкращий роман, а також увійшли до списку прослуховування Reference and User Services Association.

ДЕГУСТАЦІЯ НОВИНОК ЛІТЕРАТУРИ

 

Наш фонд поповнився новими виданнями! Серед новинок – книги про війну, сучасна українська та зарубіжна проза, захопливі детективи, класика, науково-популярні видання та багато іншого.

Запрошуємо всіх охочих переглянути нові надходження та обрати щось цікаве для душі.

Читання надихає, збагачує і відкриває нові горизонти! 

Народилися в січні: Едгар Аллан По

 

Дата народження 9 січня 1809 р.

Едгар Аллан По — відомий письменник родом із США, який започаткував такі літературні жанри, як наукова фантастика та детектив. Автор жив і творив у першій половині XIX століття, активно працював у руслі прозової літератури, а також писав п'єси та поеми.

 

Літературна спадщина Едгара По складається переважно з новел та детективів. Цінним є і внесок автора в зародження жанру наукової фантастики. У письменника-новатора було багато послідовників. Талант автора високо оцінив ще один король детективного жанру Артур Конан Дойл. «Де були детективи до того, як По вдихнув у них життя?» – писав Дойл.

Твори Едгара Аллана По — це класика готичної літератури, детективів та жахів, серед найвідоміших: оповідання «Золотий жук», «Чорний кіт», «Падіння дому Ашерів», «Вбивства на вулиці Морг» (започаткував детектив), вірші «Ворон», «Аннабель Лі», «Ельдорадо», а також єдиний роман «Оповідь Артура Гордона Піма».

В основі сюжетів Едґара По лежать загадкові, містичні та незвичайні події, що перебувають поза межею звичайних життєвих досвідів, його цікавить тема смерті, її загадковість та принципова непізнаваність, а також скорботно-трагічні настрої, притаманні напряму романтизму. Незважаючи на те, що за життя По був більш відомим як літературний критик, у світовий літературний канон він увійшов саме як оспівувач загадкового, потойбічного, романтичного і трагічного.

Народженні в січні : Тамара Горіха Зерня

      Тамара Анатоліївна Дуда, псевдонім Тамара Горіха Зерня (5 січня 1976 р., Київ) — українська письменниця, перекладачка та волонтерка. Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року. Авторка роману «Доця» (2019), відзначеного як книга року BBC.

 

       

Народилася в Києві, а дитинство провела в м. Глухів на Сумщині. 1992 року закінчила Український гуманітарний ліцей. 1993 року вступила до Інституту журналістики Київського університету, захистила диплом 1998 року. З 2003 до 2005 роки навчалася в Київському міжнародному університеті. Понад 20 років перекладає економічні тексти з англійської.

З 2014 року Тамара Дуда була волонтеркою у зоні АТО. За волонтерську діяльність була відзначена грамотою мера Києва. Розлучена, має трьох дітей.

«Доця» — перший роман письменниці. Він вийшов у видавництві «Білка» українською та англійською мовами. Події в книзі відбуваються 2014 року під час російсько-української війни на сході України. Заплановано екранізувати роман.

Горіха Зерня Т.

    Доця / З. Т. Горіха. - Київ : Білка, 2019. - 288 с. - Справжнє ім’я авт. Тамара Дуда.

У 2021 році Тамара Горіха Зерня з романом «Доця» номінована на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року у номінації «Література». Твір був допущений до участі у другому турі конкурсу і переміг.

У 2021 році у видавництві «Білка» вийшов другий роман Тамари Горіха Зерня «Принцип втручання», а жанром — детектив. Головна героїня Станіслава втратила на російсько-українській війні чоловіка, і єдиною розрадою для неї стала робота. На прохання знайомої вирушає у місто свого дитинства на Черкащину, де і розгортаються основні сюжетні події.

Горіха Зерня Т.

    Принцип втручання / З. Т. Горіха. - Київ : Білка, 2021. - 272 с. - Справжнє ім’я авт. Тамара Дуда.

 У 2025 році у видавництві «Білка» вийшов роман «Шептуха».

Горіха Зерня Т.

    Шептуха : роман / З. Т. Горіха. - Київ : Білка, 2025. - 368 с. - Справжнє ім’я авт. Тамара Дуда.

Ольга Петрівна Кривенко, по матері Первоцвіт, ліпить докупи шлюб, а він не ліпиться. Що пристойніший і поважніший фасад, що солідніший вигляд це має збоку, то відчутніша пустка і порожнеча за лаштунками. Самотність, страх перед віком, правда, яку немає сил більше приховувати… Це все не закінчиться добром.

Ні, героїня не дівчинка, щоб просто так тікати з дому, все-таки вона поважна людина, перекладачка зі сталою клієнтурою і професійним реноме. Але, тим не менше, вона втекла… Втекла у бабину хату на краю світу, втекла на далекий закинутий хутір з наміром пожити тихим усамітненим життям, розібратися у собі, подумати, врешті-решт.

Але тихий усамітнений куточок виявився далеко не простим.

Честь і нечисть, живе і неживе, чоловіки і жінки, насилля і безсилля, любов і зрада — все змішалося на нашому прикордонні.

Баба свого часу відьмували і лишили по собі неабияку репутацію, яку хоч-не-хоч доводиться виправдовувати. Старі гріхи й злочини не бажають сидіти тихо і пробиваються назовні, шукаючи помсти і справедливості. Сучасні грішники не відстають від тодішніх, нагородивши такого, що без наливки не розібратися.

А потім почалася війна.

 

 

 

 

 

Якщо трохи пощастить

 Марісса Маєр

 

Новий роман блискучої авторки бестселерів №1 за версією The New York Times про кохання та удачу і трохи про дива.

Якщо трохи пощастить – новий художній роман про мрії та магію

Роман Якщо трохи пощастить – це захоплива історія про надії, самовдосконалення та магію буденного світу, створена блискучою авторкою бестселерів №1 за версією The New York Times. Ця книга – ідеальний вибір для підлітків і дорослих читачів, які цінують душевні розповіді з елементом дива.

Головний герой – Джуд: гік із мріями

Історія розкриває життя шістнадцятирічного Джуда – талановитого хлопця, який обожнює музику, грає в настільні ігри, програмує та мріє стати дизайнером. Він живе у світі Marvel, Star Trek, Dungeons & Dragons, але в реальному житті змушений боротися із сором’язливістю та соціальною невпевненістю.

Все, чого бажає Джуд – це якомога менше привертати до себе уваги, спокійно малювати свої комікси, грати в Dungeons & Dragons з друзями, допомагати батькам у їхньому магазині вінілових платівок і, за можливості, вижити в середній школі. Аж поки одного вечора він не знаходить у своїх руках таємничий двадцятигранний кубик і раптом удача посміхається хлопцю: його малюнок публікують в улюбленому фензині, подруга Арі виходить у фінал конкурсу для авторів пісень, а він виграє два квитки на концерт, на який зможе запросити дівчину своєї мрії. Кілька тижнів Джуд почувається непереможним. Але як довго можуть тривати такі моменти? І головне: чи справді це його найпотаємніші бажання?

Загалом же «Якщо трохи пощастить» – чудовий приклад історії, в якій герої вчаться бути впевненими в собі. Надзвичайно приємно спостерігати за розвитком персонажа Джуда протягом усієї книги.

Цей роман стане чудовим вибором для поціновувачів сучасної молодіжної прози, що поєднує фентезійні елементи з глибокими психологічними темами. Якщо вам подобаються історії про внутрішне зростання, перше кохання та неочікувану магію – ця книга для вас.

Прийшла зима. Випав перший сніг, наступили морози і покрилися кригою ріки. В селі всі господарські роботи закінчено. Господарі ховають реманент, лагодять сани, їздять до млина та готуються до Різдвяних свят...

Господині прядуть. Дівчата вишивають і щоранку вмиваються «першим снігом» та витираються червоною крайкою – «щоб були рожеві лиця». Парубки допомагають батькам, а у вільний час заважають дівчатам вишивати.

Наближається період ворожінь на майбутній рік, а разом із цим надходить і час старих традиційних розваг сільської молоді – розваг, що сповнені чаром первісної поезії нашого народу.

Староукраїнські звичаї, що колись були пов’язані з початком нового року наших далеких предків, пізніше перейшли до християнських свят. Одна частина з них перейшла до сучасного Нового Року, а друга – до свята введення в храм Пресвятої Богородиці.

Зимові свята починаються зі свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, «коли вводиться літо у зиму». Цей день віщує, яким буде наступний рік: урожайним чи ні, посушливим чи дощовим. З цього дня у хліборобському розумінні починає спочивати земля, яку не можна копати лопатою аж до Благовіщення.

Обряди зимового циклу пов'язані не тільки з періодом очікування весни як часу сівби, а й з давніми міфами про народження Всесвіту.

У зимовому циклі Свят-вечір розпочинається період найважливіших зимових свят – Різдвяні свята, котрі закінчувалися проводами на Водохреща. Різдвяний цикл свят пов’язаний із відродженням нового сонця, яке відтоді починає щораз вище підноситися і тепліше пригрівати. У ньому найбільше обрядових дійств, якими намагалися забезпечити здоров’я, щастя і достаток; багато з них також було спрямовано на вшанування покійних предків. У цей період українці віншують, колядують та щедрують. Умовно завершував зимовий цикл святкових дат за сучасним церковним календарем – день Петра Вериги. З ним народне повір’я пов’язувало прикмети, за якими визначали настання весни, передбачали, яке буде літо.

Зимовий цикл українських свят:

21 листопада – Свято Введення (Третя Пречиста) (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 4 грудня)

24 листопада – Свято Катерини ( 01.09.2023 року це св’ято відзначалося в Україні 7 грудня)

Свято Катерини відзначається православними та греко-католиками 24 листопада (за новим календарем), вшановуючи святу великомученицю Катерину Олександрійську, покровительку навчання, мудрості та шлюбу, а в народі це день дівочої долі, вечорниць та ворожінь про судженого, хоч і припадає на Різдвяний піст, коли галасливі гуляння заборонені. Традиційно дівчата в цей день ворожать на судженого, ставлять у воду вишневі гілки, сподіваючись, що вони зацвітуть до Різдва, та просять св'яту про щасливе заміжжя.

30 листопада – День Андрія Первозваного (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 13 грудня)

День Андрія Первозванного – це народно-християнське свято, яке відзначається 30 листопада (за новим стилем) в пам'ять одного з 12 апостолів Христа, що вважається покровителем України та моряків;

свято відоме давніми українськими традиціями, зокрема дівочими ворожіннями та грою «Калита» в ніч на 13 грудня (старий стиль).

Головний обряд – гра, де парубки мали відкусити підвішений корж (калиту), а дівчата намагалися їх розсмішити.

1 грудня – Наума (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 14 грудня)

Пророк Наум – святий, який увійшов в історію,як провісник Божої справедливості та захисник тих, хто зберігає віру в найскладніші часи.

4 грудня – Варвари (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 17 грудня)

Великомучениця Варвара – одна з найшанованіших християнських святих, яка постраждала за віру в III-IV століттях в місті Нікомедія, захисниця воїнів, гірників, металургів, а також покровителька від раптової смерті, чиї святі мощі спочивають у Володимирському соборі Києва. Її вшановують 4 грудня (17 грудня за новим стилем), а її житіє – основа для народних повір'їв та легенди про Рапунцель.

5 грудня – Сави (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 18 грудня.

Православне християнство відзначає день преподобного Сави Освяченого. Він присвятив своє життя служінню Богові та людям. Під час його служіння було створено декілька монастирів та лавр.

6 грудня – День Святого Миколая (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 19 грудня)

Свято Миколи Чудотворця (Святий Миколай) в Україні відзначають 6 грудня, що відповідає даті смерті святого, який є покровителем дітей, моряків, мандрівників та інших, дарує подарунки, символізує доброту, диво та перехід до зимових свят. Хоча раніше святкували 19 грудня (за старим календарем), перехід на новоюліанський календар, який збігається з григоріанським, змістив дату на 6 грудня, як і в більшості світу, що стало приводом для нових, більш сучасних традицій.

9 грудня – День святої Анни (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 22 грудня)

Зазвичай цього дня жінки відвідують храм, аби попросити здоров'я для своєї родини та захисту для дітей. Вважається, що молитва в День Святої Анни має особливу силу, а тому матері приносять подячні дари та свічки.

12 грудня – Спиридона Сонцеворота  (до 01.09.202 року це свято відзначалося в Україні 25 грудня)

Спиридон Тримифунтський – один із найшанованіших православних святих. Спиридон був пастухом, сімейною людиною. Він славився добротою та чуйністю, допомагав бідним, давав притулок бездомним.

20 грудня – День святого Гната (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 2 січня)

День пам’яті святого Ігнатія. Згідно з церковними переказами, ще коли Ігнатій був немовляв, то Господь поклав на нього свою руку і сказав, що той буде пророкувати. Тому в юності святий отримав прізвисько Богоносець. В ті часи імператором був Траян, який поклонявся язичницьким богам. Ігнатій виступив проти цього. За непокору і християнську віру його відправили до Риму, де засудили на смерть на арені. Коли Ігнатій вийшов в її центр і почав проповідувати християнство в той час його розірвали дикі звірі.

24 грудня – Святвечір (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 6 січня)

Святи́й ве́чір – одне з найурочистіших християнських свят, яке відзначається ввечері напередодні Різдва Христового. Дата святкування різними церквами залежить від дати святкування Різдва.

Головна традиція в переддень Різдва – це сімейна вечеря. Для неї обов’язково готують 12 страв – по одній на кожного з апостолів, або на кожен місяць року.

Страви переважно такі: кутя, різні вареники, заливна риба або холодець, тушкована капуста, пампушки, голубці, буряковий салат та різні засолені овочі. Усі страви мають бути пісними, адже до самого Різдва триває піст.

Вечеряти сідають, лише коли почне темнішати, а на небі засвітиться перша зірка. А, після вечері, лишають трішки куті та інших страв на столі, як частування для померлих родичів. Адже існує повір’я, що цього дня вони можуть провідати вас. Для них, на підвіконні запалюють свічку. Ще є така традиція, просити вибачення та пробачати. У переддень Різдва треба одягнути чистий та, головне, світлий одяг. У цей вечір ставили Дідуха із сіна – символ Різдва, який був в українців ще до ялинки. Сіно зв’язували у великий сніп, прикрашали його медовими пряниками та різнокольоровими стрічками.

Не можна працювати та надто шумно розмовляти за вечерею, не можна йти далеко від дому в цей вечір та прибирати після вечері всі страви зі столу. Якщо за столом сидить непарна кількість людей – треба поставити ще одну тарілку з виделкою.

У таке свято не можна відмовляти нужденним. Навпаки, якщо хтось не має змогти провести цей вечір за сімейним столом – його варто запросити до свого столу, або, принаймні поділитися вечерею.

Позичати чи брати в борт на Святвечір та Різдво вважається поганою прикметою,особливо, якщо стосується грошей.

25 грудня – Різдво Христове (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 7 січня)

Різдво Христове – це друге велике свято для християн, після Великодня. У цей день, за християнськими віруваннями, народився Ісус. Та, оскільки традиції цього свята стали значущими для всіх, тепер його святкують не тільки віряни. Це сімейне свято, сповнене цікавих прикмет та, звісно, смачних частувань.

31 грудня – Меланки (Маланки), Щедрий вечір, щедра кутя (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 13 січня)

Це давнє свято. За християнським календарем-це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Міланки). Згідно з повір'ям, Маланка приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем, щоб сповістити господарів про наступні торжества.

 

На свято Маланки прийнято переодягатися у тварин і фольклорних персонажів. На свято Маланки дівчата, у масках або без них, усю ніч щедрують та ворожать.

За старим звичаєм, коли дівчата починали ворожити хлопці крали у них вдома двері або калітки, щоб повернути вкрадене, батько дівчини мусив виставити могорич.

На Старий Новий рік хлопці також «водили Меланку». Неодружений хлопець переодягається в жіноче плаття і стає «Маланкою», а дівчина або жінка в чоловіче плаття, як образ «Василя». Серед дійових осіб – дід, баба, циган, циганка, коза, чорт. В масках і костюмах щедрувальники ходять від будинку до будинку і веселять перехожих танцями і жартами.

У давнину переодягнені йшли на роздоріжжя палити Діда, або Дідуха (сніп соломи, який стояв в хаті від Святого вечора до Нового року), а потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.

1 січня – свято Василя  (01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 14 січня)

День святого Василя Великого – не тільки важливе церковне свято, а й народне. В народі це свято також називають Василів день або День Василя.

Святий Василь вважається покровителем землеробства, тому 1 січня не тільки йдуть на службу в церкву, але й існує традиція посівання. Посівальник має бути хлопцем, тому що існує повір’я, за яким першим до хати на Новий рік повинен зайти чоловік. Першому посівальнику приділяли найбільше уваги, тому всі намагалися прийти до хати зранку.

Важливо посівати зерном, бо це є символ достатку та щастя в сім’ї.

Є традиція готувати багато страв в цей день, щоб кожен гість мав можливість поласувати.

Найчастіше готували холодець, свинину та кутю.

Це свято вважається сприятливим для молитов. Господь саме в цей день прислухається до побажань людей.

Деякі сім’ї встановлюють сніп з колосків минулого врожаю, який називають дідух. Це є обрядом і символом нового врожаю. Після свят дідух спалюють, щоб прогнати всю нечисть та нещастя.

1 січня – Новий рік. Новорічна коляда

 

5 січня – Голодна кутя або Другий Свят-вечір (Голодний Святвечір) (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 18 січня)

Чому кутя «голодна»? Називається кутя «голодною» тому, що у цей день заведено постити. З самого ранку віряни нічого не їдять, потім влаштовують скромну Святу вечерю і далі утримуються від їжі, аж поки не освятять в церкві воду.

Вечеря складалась лише зі скромних пісних страв – простої куті, вареників, узвару. Сідали вечеряти усією родиною, як зійде на небі перша зірка. Моляться, та починають і закінчують трапезу із ложки куті. Якщо залишки страви не з’їли під час вечері – їх відносять курям чи іншій худобі, щоб ті були здорові і краще плодились. В пусту ж миску від куті кладуть ложки кожного, хто їв за столом та шматочок хліба, щоб був урожай.

Оскільки вважалось, що на Водохреще настають найлютіші морози, то українці придумали веселий ритуал їх задобрювання. Господар дому відкривав двері, вікно чи просто вигукував у кватирку: «Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти! …Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю! Не морозь ні нас, ні наших коней, не морозь ні худобу ні птицю!». З настанням темряви – розпочинався ще один цікавий ритуал. Родина виносила з дому «дідуха» й вщент спалювала його десь у саду чи на городі, адже попіл вважали корисним для майбутнього урожаю. Ця традиція – своєрідний ритуал прощання з зимою та закликання весни, адже проминула вже добра половина холодної пори.

В переддень Водохреща у церкві заведено святити воду. При цьому посудину з водою прикрашають квітами, які мають захистити від негараздів.

Коли воду приносять у дім – господар освячує кожного присутнього в оселі, за тим саму оселю, а потім – і худобу в хліву, щоб та теж була здоровою.

Вода, освячена у вечір Богоявлення, або ж як її інколи називають в народі «вечірня вода» – вважається більш цілющою, ніж власне вода з Водохреща. Вона, мовляв, здатна побороти всяке лихо та очистити від біди чи дії лихого ока.

Дітлахи могли у це свято знову щедрувати, бігати з піснями з дому додому. Брали з собою гілочки ліщини, яку давали господарям домівок у знак вдячності.

А старші дівчата мали змогу поворожити. Ворожіння ці не відрізнялись від тих, які проводились зазвичай на Андрія чи в інші магічні вечори.

На наступний ранок – наставало свято Водохреща

6 січня – Свято Водохреща (Йордан) (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 19 січня)

Хрещення Господнє – останнє зі свят різдвяного циклу. Цього дня віряни святкують здійснення Таїнства Хрещення, яке Ісус Христос здійснив у віці 30 років на річці Йордан. Тому вода на свято вважається священною, вона здатна очищати тіло та душу від хвороб чи гріхів. А ще українці полюбляють купатися цього дня в ополонці.

Цього дня вірячи освячують воду, яка є головним символом свята. Християни вірять, що освячена вода на Водохреще має цілющі властивості, нею можна вилікуватись від недуг. Тому її зберігають увесь рік і вона не псується.

За давніми традиціями, освячення води проводили просто неба на березі річок, озер чи струмків. Крім того, перед Водохрещем люди з льоду вирізали великий хрест і ставили його біля ополонки, у яку згодом пірнали. Вони вважали, що таким чином очищуються від гріхів та заряджаються здоров’ям на увесь рік.