Золоті зерна української поезії

 

Новинки поезії у відділі абонементу

Іващенко В. В.

    Ми - українці : вибр. поезії / В. В. Іващенко. - Вид. 3-тє, допов. - Київ : ВІПОЛ, 2017. - 640 с.

«Пишаюся тим, що я українець, і хотів би, щоб якомога більше українців, хоч де б вони жили,теж пишалися.

Кожен шукає в поезії своє»,– каже поет Віталій Іващенко.

Це – третє, допрацьоване і доповнене видання, написане у 2010-2017 роках.

 

Іващенко В. В.

    Поезія кохання / В. В. Іващенко. - Вид. 2-ге, допов. - Київ : Політехніка, 2015. - 559 с.

 

Віталій Вадимович одного разу відзначив, що насправді ніколи не хотів бути поетом: «Мріяв стати інженером – став, вченим – став, і тут пішло… Першого вірша написав ще у сьомому класі, коли вперше закохався».

Це – друге видання двомовної збірки вибраних поезій про кохання і любов в усіх іпостасях.  Прекрасний подарунок коханій чи коханому, пожиттєвий путівник і порадник у просторі красивих і щирих почуттів - основної складової людського щастя.

 

Іващенко В. В.

 Мозаїка життя / В. В. Іващенко. - Вид. 3-тє, допов. - Київ : Політехніка, "б. р.". - 390 с.

Це друге видання - правлене і доповнене. Майже половина віршів нових. Сім розділів: «Пізнання евт і себе», «Публіцистика», «Радості кохання», «Сльози кохання», «Кохання - що це?», «Усмішки» і «Поезія».  Для того, щоб  могли завжди повернутися до того вірша, який прийшовся Вам до душі, перші рядочки всіх поезій наведені за абеткою в кінці книжки.

Поезія, яку сприймає Ваша Душа, - це частина Вашої аури.

Даруйте поезію близьким і знайомим і Ви побачите, скільки навколо однодумців.

 

Іващенко В. В.

    Найкраща подруга : поезії для тих, хто вступає у свідоме життя / В. В. Іващенко. - Київ : ВІПОЛ, 2016. - 263 с.

Збірка вибраних поезій для тих, хто входить у свідоме життя, для яких поезії поки що не існує - і це не залежить від віку. Якщо якісь вірші Вас зацікавлять, «зачеплять», поезія стане Вашою «Найкращою подругою» на все життя.

 

Шедеври української любовної лірики. - Харків : Фоліо, 2006. - 314 с. - (Література).

До збірки увійшли чудові ліричні вірші українських поетів. Поезії про любов та ненависть, радість та смуток, пристрасті та ревнощі, і сьогодні, як сотні років тому, бентежать наші душі і підносять їх до незбагненних вершин людяності.

Міста-герої російсько-української війни

 

6 березня 2022 року Президент України Володимир Зеленський з метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті своїх міст під час відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України встановив почесну відзнаку «Місто-герой України».

Указом Президента від 6 березня 2022 року

Почесну відзнаку присвоїли таким містам:

1.          Волноваха

2.          Гостомель

3.          Маріуполь

4.          Харків

5.          Херсон

6.          Чернігів

Указом Президента від 24 березня 2022 року

Почесну відзнаку присвоїли таким містам:

7.          Буча

8.          Ірпінь

9.          Миколаїв

10.      Охтирка

В активному фонді відділу абонементу є книги про події російсько-української війни, які відбуваються в Містах-героях або ж книги, в яких згадуються Міста-герої України. Ми шукаємо в книгарнях ще книги про ці героїчні міста, і вони будуть зовсім скоро на бібліотечних полицях. Про це наших читачів ми окремо проінформуємо. Так що, забігайте до нас, питайте, дивіться. Читайте і знайте все про героїку сьогоднішніх українських воєнних днів. Ми вам завжди раді! 

Положій Є. В.

 П’ять секунд, п’ять днів : роман / Є. В. Положій. – Київ : Нора-Друк, 2016. – 176 с.

П’ять секунд, п’ять днів, п’ять років, вічність – такий часовий алгоритм нового роману Євгена Положія. Головний герой, який все життя – у Вільних профспілках, на обох Майданах – бореться за справедливість, зрештою, коли починається війна, йде на фронт і там потрапляє в «Іловайський котел». Тяжко поранений, у складі групи з тринадцяти бійців, намагається вижити в безнадійній ситуації. Після піврічного лікування, восьми операцій, емоційно виснажений, він приймає рішення, що вже зробив свою справу і прийшов час відпочити.

Але коли старий товариш – народний герой, той, хто разом з ним пліч-о-пліч боровся за правду, тепер силою і страхом створює в рідному місті свою бізнес-імперію, стає очевидним: якщо не борешся зі злом, опиняєшся на темному боці. Тож боротьба триває...

 Римований Ірпінь : [зб. поезій] / упоряд. Ю. Бережко-Камінська. - Київ : Укр. письменник, 2018. - 364 с.

В рамках третього художнього пленеру «Намальований Ірпінь» було представлено збірку «Римований Ірпінь», до якої увійшли вірші, представлені у книзі «Поїзди гудуть за Ірпінню», а також вірші сучасних поетів України, присвячені Ірпеню та місцевому Будинку творчості письменників

Зіненко Р.

 Іловайський щоденник / Р. Зіненко. - Харків : Фоліо, 2018. - 282 с.

Це одна з перших книг про війну на Сході України, що написана безпосереднім учасником цих подій. «Щоденник» розказує про події боїв за Іловайськ, що розгортались у серпні 2014 року і є частиною Російсько-української війни. Автор в хронологічному порядку викладає свої враження, емоції та перебіг подій, що стались у серпні 2014-го.

Найбільшу увагу приділено боям і виходу українських військових з оточення російськими військами та сепаратистами поблизу Іловайська. Тоді загинуло понад 350 українських військових і майже стільки ж потрапило в полон.

 

Положій Є. В.

 Іловайськ : розповіді про справжніх людей / Є. В. Положій. - Харків : Фоліо, 2015. - 378 с.

Серед героїв книги, які написані з реальних воїнів-захисників вітчизни, в романі присутні вигадані персонажі. Положій писав свою книгу двома мовами, якими розмовляють українці, які пережили Іловайський котел. З історій та свідчень безпосередніх учасників та очевидців складається вся книга.

Кожна історія пройнята болем втрати. Але в кожній є місце і для оптимізму: війна не перетворює всіх на звірів. Як свідчить із назви, яку Євген Положій дав своїй книзі, в розповідях справжніх людей знаходять своє підтвердження європейські цінності гуманізму та людяності. Людина людині – не вовк.

І хоч навколо гинуть співвітчизники, ворог підступно знищує твоїх побратимів – ти залишаєшся людиною. Бо, побачивши смерть, починаєш понад усе любити і цінувати все живе.

Вдовиченко Г. К.

 Маріупольський процес : роман / Г. К. Вдовиченко. - Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2015. - 288 с.

«Маріупольський процес» – роман української письменниці Галини Вдовиченко, опублікований 2015 року. За результатами Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2015» цей твір був у топ-7 номінації «Красне письменство. Жанрова література».

У межах такого сюжету Вдовиченко працює з багатьма образами й стереотипами українського інформаційного простору. Це, наприклад, образ «сепарського» села. Письменниця оформила його нестандартно: тут розмовляють специфічною формою української мови і співвідносять себе з Україною (яку, звісно, розуміють зовсім інакше, ніж полонений український боєць). Цікаво, що локація, обрана для роману, – це не «класичний Донбас», а його околиця, яка тепер набула нового значення, як символ чи не найуспішнішого українського збройного спротиву, територія з найпомітнішими проявами українського патріотизму. Тут є і містичні Кам’яні могили, а ідея Маріупольського процесу за аналогією з Мюнхенським.

Чарівний світ ляльок або

Міжнародний день лялькаря і наші весняні бібліотечні канікули!

 

Як то добре сьогодні співпало – і весна, і тепло, і канікули у наших постійних читачів-школяриків і таке гарне свято душі та емоцій – Міжнародний день лялькаря.

Ми давно товаришуємо «домами»: бібліотека для юнацтва й театр ляльок. Ми дружимо, спілкуємось, кавуємо, читаємо разом, а наша колега - дружина лялькаря. Ну тому й ми вважаємо цей день і нашими святом.

Наші юні читачі, які зараз відвідують бібліотечний весняний табір на канікулах, мали насолоду від перегляду вистави «Бабуся і Ведмідь». А після вистави акторка театру ляльок Світлана Стасюк розказала їм історію театру, показала оформлення вестибюлів, холів, коридорів приміщення театру і провела в цехи, куди глядач потрапляє дуже рідко. Наші читачі побачили, де шиють костюми лялькам і лялькарям, де створюються ляльки з пап’є-маше, дерева, металу, тканини, де все роблять руки художників, бутафорів, костюмерів.

Гарний був день. Бо ми всі сьогодні побачили тих, хто робить нас щасливими, хто запалює наше серце любов’ю і щастям, хто творить казку. Ми сьогодні (і не тільки сьогодні) дякуєм лялькарям за це щастя і дитячу радість, навіть, якщо ти давно не дитина).

 

І будуть люди!

 

Калейдоскоп новинок літератури у відділі абонементу

 

Даценко Ю.

    Життя вічне : роман / Ю. Даценко. - Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. Дозвілля», 2023. - 400 с.

    1921 рік. Проскурівський лікар Яків Ровнєр за примхою долі перебирається до невеликого села Сутківці. Утім таємниці й загадки знаходять його навіть тут, адже незабаром до села прибуває столичний комісар, якого дуже цікавлять руїни місцевого замку. Подейкують, що під ними існує таємний підземний хід. Комісар влаштовує масштабні розкопки. І все недарма: під руїнами справді щось є. Але звідки про це було відомо комісарові? Яків не може повірити у звичайний збіг. Усе це якось стосується колишнього власника села Тадеуша Грабянки, про якого кажуть, начебто він володів скарбом. Яків Ровнєр починає власне розслідування. І що глибше він копатиме в древню історію роду Грабянок, то небезпечнішою виявиться правда. Адже там, посеред кісток та таємниць, оповитих павутинням, заховано не просто скарб, а могутню силу, здатну змінити хід світової історії…

Калина О.

    Довга дорога додому : [роман] / О. Калина. - Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. Дозвілля», 2023. - 208 с.

  «Казарма» – слово із залізним присмаком. Так називався будинок, де жила головна героїня Мар'яна. Замість сімейного затишку тут панував деспотизм і страх. Батько Мар’яни був дуже жорстокою людиною і тримав у страху всю родину.

   З дитинства дівчина бажала батькові лише смерті. І коли він помер, донька видихнула з полегшенням. Гадала, що нарешті вільна. Але Мар’яна стає іграшкою в руках ще одного тирана. Брат Сергій прагне підкорити її та продати багатієві. Коли Мар’яна стає власністю Андрія, їй здається, що це кінець. Однак попереду довгий шлях. Від страху й безпорадності - до моторошної, ледь не потойбічної, помсти. Мар’яна не вірила в те, що настане справедливість. Тому вона сама віддасть належне тим, хто заслуговує на покарання…

Багряний І.

    Сад Гетсиманський : [роман] / І. Багряний. - Харків : Фоліо, 2022. - 572 с. : іл.

    Роман «Сад Гетсиманський», написаний у 1950 році, уславив ім’я Івана Багряного (1906—1963), українського письменника, поета, драматурга, політичного діяча, на весь світ. Це був один з перших творів, в якому вражаюче правдиво зображено всю страшну сутність радянського режиму у роки масових репресій. За кожною сторінкою роману — біль і страждання, відчай і надії тих, кого зім’яла безжальна сталінська машина смерті. Багряний описав те, що сам пережив і про що не можна було мовчати. Головного героя роману він багато в чому наділив своєю долею і своєю вдачею — несхитністю духу й вірою в непереможність добра. Його Андрій Чумак пройшов усі пекельні кола і вистояв, не зламався. І це робить його гідним високого звання людини.

Овенс Д.

    Там, де співають раки : [роман] / Д. Овенс ; [пер. з англ. О. Жильникової]. - Харків : Vivat, 2023. - 432с. - (Серія «Художня література»).

     Кайя все життя спостерігає за безкраїми луками на узбережжі — маршами. Вона самотня посеред цієї дикої природи, їй доводиться в усьому покладатися лише на себе. З-поміж рідних у неї залишився тільки батько, але йому байдуже до доньки. Побоюючись, що її знов покинуть, Кайя не підпускає до себе нікого й ховається від проблем, як це роблять раки, за якими вона любить спостерігати. Та на все свій час, і одного разу дівчина усвідомлює, що ладна розділити з кимось свій закритий від сторонніх очей світ.
    Це роман про вихід із зони комфорту, пошук однодумців і дорослішання без втрати власної особистості, хай би якої думки про це було оточення.

Дімаров А. А.

    І будуть люди : роман / А. А. Дімаров ; [худож.-оформл. О. А. Гугалова-Мешкова]. - Харків : Фоліо, 2022. - 973 с. - (Великий роман).

    Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним переконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Хоч у ньому йдеться про найтрагічніші сторінки життя українського селянства періоду колективізації-Голодомору, хоч до нашої Незалежності ще залишалися довгі десятиліття. Річ у тім, що беручись за написання  роману, а це початок 1960-х, письменник уже позбувся облуди радянщини. Зате вона цупко трималася за свої наративи — третину твору цензура скоротила. Нині ця правдива історія започаткувала нову сторінку у своєму життєписі: видавництво «Фоліо» перевидає її без купюр, а недавня 12-серійна екранізація роману здобула визнання ,як перша в країні історична родинна сага.

Наша шана і пам’ять – Блаженнішому Любомиру Гузарю – до 90-ої річниці від дня народження глави Української греко-католицької церкви

22 лютого, в передодні 90-річчя від дня народження верховного архієпископа УГКЦ, предстоятеля УГКЦ Блаженнішого Любомира Гузаря, ми запросили на вечір пам’яті та спогадів про нього шановних гостей й активну талановиту нашу молодь – наших друзів і читачів з КЗЗСО «Луцький ліцей №28 Луцької міської ради».

 Блаженніший Любомир Гузар – видатний українець і непересічна людина, який все життя жив просто, працював для людей та України. Його недільні теле-та радіопроповіді пам’ятають мільйони українців до сьогодні, бо то були не просто християнські настанови, то були теплі, мудрі розмови, ніби з батьком – іронічним, сильним і гідним.

Не могли оминути і ми з нашими друзями та читачами цей поважний ювілей. Тому, із задоволенням слухали спогади про зустрічі з Блаженнішим отцем Олександром Іванько Луцького Екзархату Української греко-католицької церкви, його пастирське звернення до юнацької аудиторії. Всі були здивовані, що в м. Ківерці живе далека родичка Любомира Гузаря по материнській лінії і вивчали разом родове дерево їхніх спільних предків від 16 століття. Впродовж усіх розмов так і виринали з книг, документальних стрічок та спогадів наших гостей цитати Блаженнішого Любомира  як думки у спадок. Чудовим моментом було звучання скрипки юної музикантки, учениці спеціалізованої музичної школи ім. С. Крушельницької, доньки отця Олександра – Марії-Терези Іванько. Уривки з різних концертів та «Мелодію» М. Скорика, якого дуже шанував Любомир Гузар, всі слухали, ніби серцем Блаженнішого.

Всі думки Любомира Гузаря актуальні до сьогодні, вони ніби вчора ним сказані. До прикладу, про нашу перемогу: «Наш народ має духовну силу здобути остаточну перемогу. Цю силу треба використати: відректися від корупції, забезпечити рівність прав…Наше минуле та сучасне вчить нас, що ми – можемо, а якщо можемо, то повинні збудувати рідну хату, в якій будемо щасливими мешканцями».

Згадуючи 24.02.22

  

Ми давно вже співпрацюємо з молодими людьми реабілітаційного центру «Джерело життя». Напередодні року від страшного дня повномасштабного вторгнення росіі в Україну ми з вихованцями «Джерела життя» згадали перший місяць вторгнення, перші евакуації, вибухи  й тривоги, руйнування, втрати, сирени. Вшанували пам’ять наших вояків, які віддали життя за Україну. Війна створила воєнний мистецький контент, як то – анімацію, пісні, реп, короткометражки-скетчі, повні метри фільмів про війну 2014-2022 років. Ми й про це нагадали. Бо пам’ятати – то важливо. Бо бути вільними – то мати гідність. Такі години пам’яті завжди тяжко даються. Але вихованці «Джерела життя» навіть поезію про війну самі відібрали і зачитали в пам’ять про 24 лютого і всіх постраждалих за всі 9 років спротиву тоталітарній загарбницькій росії. Ділимося фото і молимося за мир. Слава Україні! Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам! Україна – понад усе!