Медвідь Г. «Піднімайся і йди». Це – історія сильної цілеспрямованої жінки, яка мріяла про продовження роду. Життя Ізабелли, сповнене загадок від народження, повне трагедій і знахідок, сумнівів і помилок, кохання та дружби, зв’язку минулого та сьогодення. Вона робила помилки і розплачувалася за них дорогою ціною, пережила біль втрати, сумнівалася і страждала, але не втратила надії на щастя, яке в кожного своє. Це – історія жінки , яка щоразу знаходила в собі відвагу розпочати все заново….

Томенко М. «Історія українського кохання». Тема, яку піднімає у своїй праці М. Томенко, є малодослідженою, але дуже цікавою. Сама наука етнопсихологія у нашій державі поки що й досі знаходиться на початковому етапі. Для самовизначення нашого подальшого шляху в європейському та світовому контексті маємо чітко визначити і свої моральні орієнтири.

Автор ставить за мету з’ясувати, у чому ж феномен українського кохання. Як каже сам М. Томенко у передмові: «Це радше бажання підняти голос на захист української традиції від псевдо української шароварщини й апологетики чи від розчинення у хаосі маскультурного цинізму». Автор також робить великий акцент на розрізненні понять кохання й любов, яке, до речі, притаманне геть не багатьом мовам, серед яких і українська, а також намагається виокремити власне структуру творення українського кохання. Для цього він звертається по допомогу до творів українських діячів, а також до їх епістолярної спадщини. 

Дуже цікавою є підбірка «співавторів» книги. М. Томенко простежує, як сприймали кохання українські діячі – від Сковороди до Олеся Гончара, від Марка Вовчка й Анни Керн до Олени Теліги й Соломії Крушельницької. Окрім цього, привертає увагу так званий короткий словник українського кохання, де ми знаходимо епітети до слів кохання, любов, жінка і чоловік.

Автор виводить концепцію кохання від серця, або кохання за серцем, яке є невід’ємною складовою етнопсихології, ментальності українця. Найперше Томенко звертається до філософії Г.Сковороди, водночас розвінчуючи міф про начебто нетрадиційні стосунки мандрівного філософа з його учнем М. Ковалінським. Автор детально пояснює, що у листуванні Сковорода вживає термін «caritas» на позначення любові, що базується на засадах етики й моралі, який просто був неправильно перекладений В. Петровим.

«Теплі історії про дива, коханих і рідних». У книжці зібрані короткі оповідання й ліричні замальовки різних авторів, об’єднані теплим настроєм, затишком і позитивом. Автори розповідають про найрізноманітніші дива у житті їхніх персонажів, як от диво пізнання Бога чи диво дружби бізнес-леді з бідним хлопчиком, що збирає пляшки біля смітників; про диво кохання з першого погляду чи трепетної подружньої любові аж до старості; про зцілення серця домашнім затишком, ковтком пахучої кави або прогулянкою улюбленим містом; про найрідніших на світі людей і про те, як бути щасливими.

Брати Капранови «Забудь-річка». Новий роман братів Капранових доводить, що останні драматичні події в Україні можуть дати матеріал не тільки для роздумів, але й для чудової історії, в яку окрім бурхливих років, що передували Євроймайдану, увійде практично вся історія нашої країни за останні 80 років. Головна героїня роману Уляна не залишить вашої уяви навіть після того, як ви дочитаєте останню сторінку. Її образ та події, що виписані, як побачені її очима, то велика літературна удача вже відомих, але кожного разу спроможних ще раз здивувати авторів.

Майданська С. «Сподіваюся на тебе». Між геофізичними і соціальними землетрусами пролягла незнищенна дорога Любові, тому книжка, до якої увійшли три романи письменниці, озаглавлена словами, зверненими до Абсолюту Віри. Все, створене під сонцем, народжується і помирає під Її знаком. «Хороша проза - завжди поезія. Тут слово несе печать болю і тінь невисловленого; в ньому звучить відлуння землетрусу, який не тільки руйнує на землі творіння рук людських, а й розкидає людські душі... Романи «Землетрус», «Діти Ніоби», «Сподіваюся на Тебе» дадуть читачеві щедру поживу.