Новорічно-різдвяні традиції і вірування українців

Новий рік веселе свято для всіх. Його завжди чекають. Можливо, тому що обіцяє зустріч із чимось таємничим, дає надію, що прийдешній час буде кращим, ніж минулий.

Різдво Христове – одне з найвеличніших свят зимового періоду. У ньому стільки тепла, любові, щирості. Його завжди зустрічають у колі своєї родини.

Щойно з’являлася 6 січня на небі перша зірка, сідають українці за Святу вечерю. У давнину, на покуті стояв дідух, (а не ялинка, як у наш час), який символізував дух предків – своєрідний зв’язок між поколіннями українців. Виготовляли дідуха з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув’язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб дідух міг стояти. Свою обрядову роль дідух виконував протягом усіх різдвяних свят.

Головною різдвяною стравою є кутя та узвар. Кутя відома вже XI віків. Нестор Літописець в «Повісті минулих літ» згадував її ще у 997 році.

Для куті беруть завчасно товчену і вимочену пшеницю, а також «непочату», набрану до сходу сонця воду, яку, вважають, освятив уночі сам Бог Сонця. Узвар готують з сухофруктів – яблук, груш, слив, вишень. Дванадцять страв символізують 12 апостолів, що свідчать про побажання 12 щасливих місяців  року для всієї родини.

Після вечері і діти, і дорослі йдуть колядувати та сповіщають про народження Ісуса Христа.

Колядування (щедрування) приурочувалось трьом основним святам зимового циклу: Різдву – 25 грудня (7 січня), Новому рокові – 1 (14) січня і Водохрещу – 6 (19) січня.

Колядники одягаються у традиційний український одяг і обов’язково мають з собою різдвяний атрибут – восьмикутну зірку. Хтось перевдягається в козу, яка символізує родючість, або надягають маски інших тварин: корови, віслюка, ведмедя, лисиці тощо.

Головна мета колядників – не тільки звеселити господарів і самим отримати щедру винагороду, а ще й накликати щастя та достаток для господаря-хлібороба у прийдешньому році.

Різдво кличе до церкви, розкриляє народні звичаї та обряди. А там і старий Новий рік наповнюється новолітуванням. 13 січня, напередодні свята, готується щедра кутя. Ввечері підлітки та дівчатка поодинці чи гуртом обходять оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати.

Щедрівки линуть на Водохреще – останнє свято з різдвяно-новорічного циклу, яке завершує Святки – 12 днів Коляди між Різдвом та Водохрещем.

Вода на Хрещення вважається цілющою, вона символізує початок життя та очищення. Йорданська вода повинна зберігатися вдома впродовж усього року, адже має цілющі властивості.

Протягом багатьох років і зміни поколінь прекрасні сімейні традиції зберігають єдність кожної родини. Саме з сім’ї, з родини йде в світ людина та несе в нього своє серце, наповнене добротою та любов’ю, з відчуттям краси та справедливості. Тому не забувайте своє коріння та традиції!