ГРИЦЬКО ЧУБАЙ

23 січня 1949 року народився Грицько Чубай – один із лідерів українського літературно-мистецького андеґраунду 1960-80-х років, а письменник Юрій Винничук називав його "гетьманом втраченого покоління".

Письменник помер у 33 роки. Зараз він міг би бути нашим сучасником, йому би в цьому році виповнилось би поважних 76 років. Безмірний жаль. Бо то був непересічний чоловік і поет. Такі люди в кожній державі  є, і вони є штучними, унікальними і часто знищеними як не державою, то самими собою. Вашій увазі 10 фактів про Грицька Чубая. Щоб пам’яталося.

1 факт

Читав і писав з п’ятирічного віку. З 15 років збирав свою особисту бібліотеку і колекцію вінілових плит з класичною музикою.

2 факт

В 17 років його вже викликали в КДБ на розмови, бо він на річницю перепоховання Т. Шевченка виступив промовою біля пам’ятника Кобзареві і писав антирадянські вірші і висловлювався нефейєрично про совєцький режим. Сексоти були тоді всюди, навіть серед його однокласників і вчителів.Тому вступити до Київського університету не дали. Вступає до Рівненського педінституту, але вчитись там припиняє, не витримує чи він керівництва вишу чи керівництво його.

3 факт

У нього була тільки одна закінчена освіта – шкільна, 10 класів. Попри те, знав 7 мов, гарно малював, був ерудованим,  був у курсі всіх літературних, музичних і культурних новинок, знав українську, російську, світову літературу.

4 факт 

Щоб жити, потрібні гроші. Треба мати заробітки. Без традиційного диплому про освіту Грицько Чубай працював, куди брали і де не дуже прискіпувались до того, які вірші він пише і з ким спілкується.  Тому й працював після школи вчителем малювання в сільській школі на Рівненщині, художником в колгоспі, вантажником, підсобником на меблевій фабриці, малярем-оформлювачем на ізоляторному заводі, монтажником сцени драмтеатру ім. М. Заньковецької. Зрештою, їздив до Сибіру працювати на будовах, що й підірвало його здоров’я остаточно. Отака трудова історія геніального поета.

 5 факт

Родина: дружина Галина(одружились 1970 р.), старший син Тарас – 1970 р.н., лідер гурту «Плач Єремії», донька Соломія – музикантка, продюсерка, поет і популяризатор творчості батька.

6 факт

У 1968 року в Рівному Чубай у самвидаві випустив першу поетичну збірку «Постать голосу», до якої ввійшли 25 віршів. У тому ж році написав антирадянську й антиімперську поему «Вертеп». 1969 року, уже живучи у Львові, Грицько Чубай написав поему «Відшукування причетного». Її читали на Радіо Свобода й інших незалежних медіа за кордоном. Нею він вчергове привернув увагу КДБ.

Творчість Грицька Чубая була заборонена, але завдяки дядькові Іванові Чубаю, який жив у Канаді, його поезії і поеми звучали на хвилях Радіо Свобода. Через це Чубая тягали на допити в КДБ і проводили обшуки вдома.

Незважаючи на це, він організував та видавав "Скриню" – один із перших самвидавівських журналів України, де друкував твори друзів та свої власні. За життя так і не побачив у друці жодної своєї книги через цензуру.

7 факт

Арештована коляда. 1972 рік став переломним у житті Грицька Чубая. Синові Тарасу два роки, усі святкують Різдво, ходили дивитися вертеп. Саме тоді до Львова приїхав Василь Стус, теплі зустрічі друзів, поетичні читання для найближчих...А 17 січня 1972 практично по всій Україні почалися арешти в межах операції "Блок"– саме їх згодом назвуть "арештованою колядою". Прийшли й до Чубая. Його протримали в кадебістському ізоляторі три дні. Він потрапив до слідчого ізолятора, де кілька діб його допитували, катували, кололи психотропні препарати. Це відбувалося на очах вагітної дружини Чубая Галини. Дитину пара втратила. Після цього життя Грицька Чубая змінилося повністю. Він не міг влаштуватися на роботу, бо переслідування КДБ не припинялися. Був зламаний морально, упав у депресію й не міг писати віршів. Усе це відбивалося на його родині й стосунках з друзями. Чубаю було 23 роки, частина друзів, приятелів, знайомих його оминали, перестали спілкуватись. Почалась обструкція, а в поета – глибока депресія.

8 факт

В 1979 року Чубаю випала нагода вступити до Літературного інституту ім. Горького в Москві. Там його бачили не вантажником, а поетом. Врешті. Дивно, у Львові загнобили-заігнорували любі приятелі і гебешники, у Москві в літінституті цінували як творчу людину. Допити КДБ стали вироком для Чубая. Після 1972 року, коли в СІЗО йому відбили нирки, проблеми зі здоров’ям були постійними. Його донька Соломія згадувала, що батькові була потрібна пересадка нирки. Її доставляли з Канади, але радянська влада затримала процес і Чубай не дочекався. Так 1982 року 33-річний митець відійшов у вічність.У Чубая загострилась хвороба нирок і 16 травня 1982 року його не стало. Третій курс поету не судилось закінчити. Перепохований на Личакові, неподалік могили Івасюка.

9 факт

Говорять друзі:

Драматург і близький друг Чубая Олег Лишега: "Ця радянська кадебістська машина знала, що робить. Знищила талановиту людину. Він дуже багато вкладав у написане. Воно має велику питому вагу. Одна його річ вартує більше, ніж десятки творів інших. Він був найталановитіший серед усіх тоді у Львові, і це, звісно, не могло подобатися середовищу".

Історик Іван Сварник : "У нього є цікавий вірш, присвячений українській поезії. Там він перераховує багатьох поетів. Усі їхні прізвища, за винятком Миколи Хвильового, написано з маленької букви – і все через те, що чимало з них співпрацювало з владою. Сам він цього не робив навіть з примусу. У нього немає жодного вірша, який можна було б надрукувати у радянському збірнику, не кажучи вже про антологію".

Дисидент і літературознавець Іван Дзюба: "Григорій Чубай – одна з найзвабливіших і найзворушливіших леґенд українського безчасся 70–80-х років. Чинниками цієї леґенди стали, в гострому поєднанні, – неординарна романтично-богемна особистість, вибуховий талант і... ореол таємничості, "забезпечений" тодішньою тотальною інформаційною блокадою...".

10 факт. Важливий

Грицько Чубай – один з найяскравіших представників українського літературно-мистецького середовища 1960-1980-их років. Він був виразником прогресивних ідей і критикував радянський тоталітарний режим. За це Чубай поплатився життям.

Зламаймо свого спокою канони,

Спалім до свого спокою мости.

Візьмім на плечі небо, що дано нам,

Щоби його по світу рознести.

Хай буде всім і радісно, і сумно

Зачуть висотний дих його вітрил.

...Несім для днів прозорість світлодумну,

Для вечорів – розмай червоних крил.

Несімо для світань блакитні мева,

Несім для ночі зоряні плащі.

Точім на плечі людям і деревам

Із того неба сонячні дощі.

Точім із нього бурі буйновійні,

Пускаймо диво-птахом із руки...

Лиш рознести його не пожаліймо,

А то безбарвним стане

І важким.

Г. Чубай зі збірки «П’ятикнижжя»