Книги про війну

 

24 лютого 2022 року наше життя змінилося назавжди. Хтось пішов захищати країну, хтось вимушений був покинути власний дім та рятувати сім’ю, хтось просто втік, хтось продовжує обкрадати знекровлену державу дотепер. Але попри всі страхи, зневіру, тривогу – це три роки єдности, відваги, любови та волонтерства. Але й три роки втрат і болісних прощань.

Ми пропонуєм вам добірку книг про нашу з вами війну. Про Крим, відважних людей, маленькі перемоги та віру в добро. Навіть, якщо вам важко читати ці книжки зараз, ми це розуміємо. Але радимо мати їх на полиці для нащадків. Бо це – наша історія, яка розгортається тут і зараз.

Анастасія Левкова «За Перекопом є земля»

В Ані дідусь-підполковник КДБ, і вона українка. Головна героїня зрозуміла це задовго до анексії Криму. Дитяча дружба із кримською татаркою і знайомство з цією культурою стало зерном, яке згодом переросте у пошук себе і власної національної ідентичності.

Це розповідь, де переплелися кримськотатарська культура, українська література і родинні таємниці. Разом з головними героями читачі проходять довгий шлях від дитинства дівчат аж до анексії Криму Росією.

Олександр Михед «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення»

Олександр Михед почав писати цю книжку у перший день широкомасштабного вторгнення на восьмому році російсько-­української війни. 

Ця не рефлексія автора. Олександр зібрав й виклав думки багатьох українців протягом першого року вторгнення. Як ми втрачаємо найрідніших друзів і домівки, як змінюються українські діти і яку постпам’ять матиме наступне покоління? Врешті, ​хто кожен із нас у цій війні?

Олександр Михед « Котик, Півник, Шафка»

Наче казкові, але водночас справжні – врятовані й збережені Котик, Півник і Шафка  у зруйнованій російськими обстрілами Бородянці під Києвом. Це символи нашої стійкості, боротьби та готовності вистояти за своє.

У цій казці вони оберігають всесвіт однієї родини – бабусі Лізи, дядька Андрія і онуки Соні – родини, яка покоління за поколінням циклічно проживає історію. Нагріта теплом дідусевих рук Шафка, подарований на свято Півник і врятований Котик втілюють силу й незламність, бережуть рід і дарують надію. 

Андрій Гуменюк (Кельт) «Африка»

З початком російсько-української війни львівський живописець облишив палітру і пішов добровольцем. Це – збірка біографічних новел-нотаток про війну разом з малюнками автора. Тут жодних вигадок — кожна ситуація та героїв списаний виключно з реальних подій. Це не репортаж подій, і часова послідовність тут відсутня, це чесна розповідь, як вона є, від очевидця.

Галина Осадко «Дубочок війни»

«Дубочок з війни» – щемка оповідь про війну і втрату, але також і про силу роду та любові, таких міцних, як кремезне мудре дерево.

Понад усе Юрко любить їздити до лісу з дідусем, мамою і татом, а згодом – і з сестричкою Сонею. Там, у лісі, родина має своє улюблене дерево – обіймальний дуб, який можна обхопити лише всім разом. Проте одного дня родину роз’єднує війна – тато іде на фронт захищати Україну…

Валерій Маркус «Сліди на дорозі»

          «Сліди на дорозі» – це не лише книга. Це – унікальний досвід драматичних подій, які ви зможете пережити у якості очевидця. Це – жива книга, яку можна не лише прочитати, а й побачити на власні очі події, що відбувалися на Сході під час воєнних дій. Це – напруга, небезпека і полегшення, це достовірність і непідробна, справжня емоційність.
Книга містить близько сотні QR-кодів, що забезпечать читачеві повний ефект присутності та дозволять пережити унікальний досвід – побачити фото та відео реальних подій та артефактів із фронту. 

Мар`яна Савка «Залізницею додому»

«Залізницею додому» – чуйна оповідь Мар‘яни Савки про любов до Батьківщини та дому, про дружбу та родину і про непересічну роль українських залізничників у новітній історії нашої країни.

Під час повномасштабної війни Єві довелося сісти в евакуаційний потяг і поїхати якнайдалі від дому, тікаючи від танків, ракет і бомб. Тепер Єва з мамою і новими друзями нарешті повертається залізницею додому з найдовшої своєї мандрівки. 

Валерія «Нава» Суботіна «Азовсталь.Сталева пресслужба»

Валерія «Нава» Суботіна служила в складі пресслужби полку «Азов». 86 діб українські військові тримали оборону в оточеному Маріуполі та на території заводу «Азовсталь». Завдяки пресслужбі полку «Азов» світ дізнавався про трагедію Маріуполя, про захисників міста та цивільних мешканців, які шукали прихисток на заводі «Азовсталь». Оператори, фотографи, журналісти створювали контент, який не залишав нікого байдужим, викликав хвилю підтримки #SAVE MARIUPOL в багатьох країнах.

Людям в облозі бракувало їжі, води, медикаментів, але військові виконували наказ – тримати оборону. А ворог методично знищував місто та Азовсталь... 

Євгенія Подобна «ЇЇ війна»

Чи є місце для любові та співчуття у підвалах зруйнованого росіянами Маріуполя? Чи може вдячність за час із коханим бути більшою за горе від його втрати на війні? Що дає сили підтримувати людей, які щойно вирвалися з окупації, коли в ці самі хвилини твій син переживає пекло на «Азовсталі»? І як це – приймати в цей світ дитя, коли за вікном обстріли, а вдома ні світла, ні води?

У цій книжці звучать голоси 25 жінок – військових, медиків, волонтерок, переселенок, журналісток, – жінок, які пройшли полон або які чекають із полону найрідніших, які зазнали непоправних втрат на цій війні, але мають стільки сили й любові, що діляться ними з іншими. У цих історіях багато обстрілів, підвалів, ран, вибухів, смерти і так само в них багато  вдячности, віри, доброти, любови та надії. Кожна історія – унікальна, про наші спільні рани і сподівання.

Дзвінка Матіяш «Ми повертаємось додому»

Агата й Фея намагаються шукати щастя у повсякденних дрібницях і понад усе прагнуть опинитися в рідному місті. Дівчатка мріють про повернення додому й бажають колишнього спокою та добробуту.

Десятирічна Агата втратила батька, який захищав країну від ворога. Героїня має свою позицію щодо смерті, але не розуміє, чому дорослі уникають цієї теми. Вона наполегливо вчиться й любить пізнавати світ, однак Агата хотіла б досліджувати нові місця не у звязку з вимушеним переселенням, а керуючись власною волею.

Маленька Фея познайомилась із прибульцем Рю, з яким розмовляє про хобі, навчання та багато іншого. Невидимий друг залюбки ділиться з дівчинкою інформацією про життя та побут космічного простору. Героїня була здивована, коли дізналася, що на планеті Рю ніколи не було війни. Фея гадала, що було б чудово, якби Земля хоч трохи скидалася на дім нового друга. Прибулець переконував: невдовзі дівчинка увійде до свого будинку, та її життя наповниться радістю.Це непростий твір, дуже метафоричний, символічний.

Дякуємо Збройним Силам України за можливість жити, читати книжки, працювати, говорити про важливе та ділитися думками. Слава Україні! Слава ЗСУ! Вічна слава тим, хто віддав своє життя за нашу Україну.