четвер, 15 січня 2026 р.

Народженні в січні : Тамара Горіха Зерня


      Тамара Анатоліївна Дуда, псевдонім Тамара Горіха Зерня (5 січня 1976 р., Київ) — українська письменниця, перекладачка та волонтерка. Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року. Авторка роману «Доця» (2019), відзначеного як книга року BBC.

 


       

Народилася в Києві, а дитинство провела в м. Глухів на Сумщині. 1992 року закінчила Український гуманітарний ліцей. 1993 року вступила до Інституту журналістики Київського університету, захистила диплом 1998 року. З 2003 до 2005 роки навчалася в Київському міжнародному університеті. Понад 20 років перекладає економічні тексти з англійської.

З 2014 року Тамара Дуда була волонтеркою у зоні АТО. За волонтерську діяльність була відзначена грамотою мера Києва. Розлучена, має трьох дітей.

«Доця» — перший роман письменниці. Він вийшов у видавництві «Білка» українською та англійською мовами. Події в книзі відбуваються 2014 року під час російсько-української війни на сході України. Заплановано екранізувати роман.



Горіха Зерня Т.

    Доця / З. Т. Горіха. - Київ : Білка, 2019. - 288 с. - Справжнє ім’я авт. Тамара Дуда.

У 2021 році Тамара Горіха Зерня з романом «Доця» номінована на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року у номінації «Література». Твір був допущений до участі у другому турі конкурсу і переміг.

У 2021 році у видавництві «Білка» вийшов другий роман Тамари Горіха Зерня «Принцип втручання», а жанром — детектив. Головна героїня Станіслава втратила на російсько-українській війні чоловіка, і єдиною розрадою для неї стала робота. На прохання знайомої вирушає у місто свого дитинства на Черкащину, де і розгортаються основні сюжетні події.




Горіха Зерня Т.

    Принцип втручання / З. Т. Горіха. - Київ : Білка, 2021. - 272 с. - Справжнє ім’я авт. Тамара Дуда.

 У 2025 році у видавництві «Білка» вийшов роман «Шептуха».



Горіха Зерня Т.

    Шептуха : роман / З. Т. Горіха. - Київ : Білка, 2025. - 368 с. - Справжнє ім’я авт. Тамара Дуда.

Ольга Петрівна Кривенко, по матері Первоцвіт, ліпить докупи шлюб, а він не ліпиться. Що пристойніший і поважніший фасад, що солідніший вигляд це має збоку, то відчутніша пустка і порожнеча за лаштунками. Самотність, страх перед віком, правда, яку немає сил більше приховувати… Це все не закінчиться добром.

Ні, героїня не дівчинка, щоб просто так тікати з дому, все-таки вона поважна людина, перекладачка зі сталою клієнтурою і професійним реноме. Але, тим не менше, вона втекла… Втекла у бабину хату на краю світу, втекла на далекий закинутий хутір з наміром пожити тихим усамітненим життям, розібратися у собі, подумати, врешті-решт.

Але тихий усамітнений куточок виявився далеко не простим.

Честь і нечисть, живе і неживе, чоловіки і жінки, насилля і безсилля, любов і зрада — все змішалося на нашому прикордонні.

Баба свого часу відьмували і лишили по собі неабияку репутацію, яку хоч-не-хоч доводиться виправдовувати. Старі гріхи й злочини не бажають сидіти тихо і пробиваються назовні, шукаючи помсти і справедливості. Сучасні грішники не відстають від тодішніх, нагородивши такого, що без наливки не розібратися.

А потім почалася війна.

 

 

 

 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар