Світ чарівного слова Миколи Вінграновського. Презентація до дня народження

 

7 листопада 1936 в м. Первомайськ Миколаївської області в районі “Птахокомбінат” народився знаковий поет для багатьох українців. Скеля, гарний до одуріння, великий і безмірно геніальний!

В школі № 17 Первомайська він здобув середню освіту. Навчався на акторському відділі Київського інституту театрального мистецтва. За два тижні від початку занять ставного, показного українця-степовика прослухав О. Довженко (майстрові «було дозволено» сформувати власний курс у кіноакадемії) і забрав його до себе в Москву навчатися у ВДІКу. Через рік учителя не стало, але прилучення до його світу позначилося на всій творчій долі М. Вінграновського. Ще студентом зіграв головну роль рядового солдата Івана Орлюка у художньому фільмі «Повість полум’яних літ» (1961), автором якого був Олександр Довженко. За краще виконання чоловічої ролі Микола Вінграновський отримав золоту медаль кінофестивалю в Лос-Анджелесі. Перші вірші М. Вінграновського з’явилися 1958 року на сторінках журналів “Дніпро” ,”Жовтень”. Перша збірка віршів М. Вінграновського мала назву «Атомні прелюди». До Києва дипломований кінорежисер повернувся з Москви знаменитим, про що розповідає в есеї “Хто і що для мене незалежність України”, і в повісті “Пересадка”. Проте Вінграновcького, який почав працювати на кіностудії ім. О. Довженка зустріли неприхильно. Написаний ним сценарій “Світ без війни” (1960) так і залишився тільки сценарієм. Миколі Вінграновському вдалося відзняти художні стрічки на кіностудії О. Довженка: “Дочка Стратіона” (1964), “Ескадра повертає на захід” (1966), “Берег надії” (1967), де він зіграв також роль Вацлава Купки, “Дума про Британку” (1970) – роль Несвятипаски, “Тихі береги” (1973), “Климко” (1984), документальні фільми “Слово про Андрія Малишка” (1983), “Щоденники О. П. Довженка” (у співавторстві з Леонідом Осикою), “Щоденник. Довженко. 1941-1945” (1993), “Чигирин – столиця гетьмана Богдана Хмельницького” (1993), “Батурин – столиця гетьмана Івана Мазепи” (1994), “Галич – столиця князя Данила Галицького” (1995), “Гетьман Сагайдачний” (1999). Цього митця називають першим з-поміж рівних у плеяді шістдесятників, хоча сам він себе не зараховував до цього покоління. Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах» (2004). Постановник десяти художніх та документальних фільмів. Нa відміну від багатьох шістдесятників, які з кінця 80-х років минулого століття захопилися політикою та пошуком керівних посад, Вінграновський зберіг вірність творчому покликанню. Єдиною керівною посадою (і то неоплачуваною), було головування від 1989 по 1993 рік в українському відді­ленні ПЕН-клубу. Помер 26 травня 2004 року в Києві внаслідок тяжкої хвороби, похований на Байковому кладовищі.

Пропонуємо переглянути презентаційні слайди про великого українського митця. Знакові постаті України треба знати в лице)! Знати і вивчати, знати і насолоджуватись!