Лузіна Л., Жадан С. «Палата №7». Видання складається із двох творів – «І мама ховала це у волосся» Сергія Жадана та «Одуванчики» Лади Лузіної. Як зізналися автори, єдине, що об’єднує ці тексти – палата № 7, куди потрапляють герої книжки.
У героїв книги є реальні прототипи. У Лузіної, наприклад, це – одна із солісток гурту «Реал О», а у Жадана – «ті, хто живе з ним у Харкові». Співавтори кажуть, що у «Палаті № 7» немає ані містики, ані відьом. Все – із нашого життя.

          Сергій Жадан зізнався, що ідею написати текст виношував давно, але, якщо б не спільний проект з Ладою Лузіною, то навряд чи реалізував його. 
До слова, «І мама ховала це у волосся» Сергія Жадана вже перекладено російською та білоруською мовою. Незабаром текст має з’явитися у часописі «Новый мир». 

        Винничук Ю. «Аптекар». Події нового роману Юрія Винничука «Аптекар» відбуваються у 1646 – 1648 роках спочатку у Венеційській республіці, а далі – у Львові. Історичне тло уміло використане для захопливої гри в дійсне-недійсне, де персонажі історичні сусідять з вигаданими, а їхні складні стосунки формуються у любовні трикутники.
        Фантазійні описи звучать, як реальні, авторська вигадка відходить на другий план, змушуючи читача вірити у світ, витканий зі сну. Проза Юрія Винничука – це завжди інтригуюча оповідь завдяки бурхливій уяві майстра вишуканих стилізацій.

       Автор знову дивує тим, що новий роман, який поєднує у собі метафоричність і гострий сюжет, не схожий на жоден попередній. Хоча окремі натяки й алюзії єднають його з «Танґом смерті».

        Чупа О. «Казки мого бомбосховища». У звичайній «сталінці» звичайного донбаського містечка живуть звичайнісінькі люди: колишній «беркутівець» Бембі, філологи зі світовими іменами Ярополк і Федора Задорожні, Вєрка, алкоголічка зі стажем та інші. Їхні історії – таке собі нормальне ненормальне життя: завалений пам’ятник і показове самогубство, несподівані знайомства і листи далеким коханим, зухвалі плани захоплення влади і жорстокі жарти підлітків... Кожна з історій чудернацька або буденна, щаслива або сумна, - це ще один фрагмент із яскравої мозаїки нашого життя... 

      Івасько М. «Дев’ять кроків назустріч вітру». Український письменник Михайло Івасько, випускник факультету журналістики університету в місті Жешуві (Польща), автор фантастичного роману для підлітків «Яловохус», - не набагато старший за своїх читачів. Улітку 2014 року він разом з мільйонами людей з різних країн – школярів і президентів, спортсменів і домогосподарок – перекидав на себе відра з крижаною водою. Це був грандіозний флешмоб на підтримку хворих на БАС – невиліковну неврологічну хворобу. Історію короткого, але яскравого життя одного з таких хворих – сімнадцятирічного Бенедикта Креха – розповідає у своєму новому романі талановитий молодий автор.

      Він утік з дому, бо більше не хотів бути невдахою. Бо сподівався знайти неординарних людей і вільне спілкування. Бо бажав розуміння, нових вражень і цікавих пригод. У маленькому пансіонаті на околиці великого міста Бенедикт зустріне своє перше кохання – бунтівну й веселу Анну. Саме їй першій відкриє хлопець одну зі своїх таємниць: він уже давно пише вірші. А коли за рішучої допомоги Анни ці вірші стануть піснями, які почує вся країна, вважатиме: його життя нарешті отримало сенс! Він встиг… І хоч зворотний відлік для нього вже розпочато, закохані кинуть виклик долі. Вони будуть боротися за кожну мить разом, роблячи крок за кроком назустріч вітру…

         Ларсон Е. «Диявол у Білому місті». Для проведення Чиказької Колумбівської виставки 1893 року – події, яка вразила світ неосяжною величчю творчого задуму, – архітектор Деніел Бьорнем побудував Біле місто. На півроку воно стало живою казкою для чорного, задимленого і брудного Чикаго. І поки зводили сяюче електричними вогнями диво, справжньою какофонією жаху стала похмура будівля на розі Шістдесят третьої і Воллеса. Одержимий манією вбивства аптекар Голмс обладнав її підвал газовою камерою і крематорієм. А навколо за нез’ясованих обставин зникали десятки жінок, яких привабили величне свято і синьоокий красень – останнє, що вони бачили в житті…

         Іздрик Ю. «Номінація». Під цією обкладинкою – найповніше зібрання прозових текстів Юрка Іздрика: від культових «Воццека», «Подвійного Леона», «Острова КРК» і до опублікованих у різних виданнях есеїв. Проза Іздрика – летка й нелінійна, це гра в мову і гра з мовою, велике творення і руйнування світу на різних рівнях.