Слово «детектив» - англійське, означає воно «шукати, розкривати, виявляти»

   Слово «детектив» - англійське, означає воно «шукати, розкривати, виявляти». Для детективу, як літературного твору, це застосовно, тому що в його основі завжди лежить яка-небудь таємниця, яку необхідно розслідувати. Така таємниця визначає конфлікт, вона служить стрижнем сюжету. Таємниця ж «рухає» всю дію. Саме в цьому сутність детективу, його основа і його стрижень. Відома точна дата народження детективного жанру, що, власне кажучи, відбрунькувався від своїх прабатьк-пригодницького й авантюрного, роману. Встановити час свого народження може далеко не кожний жанр. Для детективу ця дата – квітень 1841 року, коли в одному з американських журналів уперше з’явилася новела талановитого американця Едгара Алана По. «Убивство на вулиці Морг».

    Роблячи екскурс в історію української літератури, помічаємо, шо жанр детективу на Україні важко пробивав собі дорогу. Кримінальна історія не вкладалася у постулати та ідеологію колишнього соцреалізму. Адже народ намагалися переконати в тому, що в країні, де переміг соціалізм, не могло бути місця для злочинності. Ці дві ідеологічні домінанти наклали свій відбиток на особливості українського детективного жанру. Широко вживаний у західноєвропейській літературі жанр в українській дореволюційній літературі не побутував зовсім. Впровадив і утвердив його у пореволюційну добу В. Винниченко, вперше випробувавши його в повісті «На той бік» (1919). Ці ж жанрові ознаки лягли в основу його соціально-проблемного роману «Нова заповідь» (1932-1947).Виразно позначився цей жанр і на соціально-утопічному романі «Сонячна машина» (1921-1924) та детективному романі «Поклади золота» (1926-1927).

  Започаткований В. Винниченком жанр уже у другій половині 20-тих років знайшов своїх послідовників: Ю. Смолича – «Фальшива Мельпомена», «Останній Ейджевуд»; В. Владка «Аргонавти всесвіту» та ін. Але в умовах сталінського соцреалізму 30-их років він був заморожений. Лише в 60-ті роки цей жанр дістав право «громадянства». Шпигунська історія стала своєрідною романтичною втечею від канонів соцреалізму. Перші твори на цю тему – «Не відкриваючи обличчя» М. Далекого; «І один у полі воїн» Ю. Дольд-Михайлика; «Європа-45» П. Загребельного; «Полковник Шиманський» В. Земляка набули великої популярності. Отже, як бачимо, українська детективна література виникла, по суті, у повоєнний час, і, насамперед, з воєнної теми.

  Традиція детективної історії в українській літературі розвивалась у двох напрямах – як художня і художньо-документальна проза. Остання, як її ще називають – невигадана, закроєна на справжніх подіях. Прикладом такого «документального детективу» можна назвати роман І. Багряного «Сад Гетсиманський».

  Український бойовик Ю. Кузнецова «Лабіринт» уже важко назвати ополітизованим, а навпаки, твір за своїм сюжетом швидше нагадує «крутий» детектив, у якому є так звані «нові українці», зброя, насильство, бійки.

  Багато творів детективному жанру написано українським письменником Андрієм Кокотюхою.

   Для того, щоб оцінити творчість Андрія Кокотюхи, мені порадили прочитати один з перших його творів «Шлюбні ігрища жаб», який було написано у 1991 році. Цікавим є той факт, що повість була написана у 1991 році, у 1995 році книжка отримала нагороду видавництва «Смолоскип»  і  стала називатися романом, але офіційною датою народження твору вважається чомусь 1999 рік.

  «Шлюбні ігрища жаб» - один з перших, на мій погляд, українських детективів, що значно відрізнається від інших світових творів цього славетного жанру.

   Дочитавши твір до кінця, я зрозуміла усю його філософську глибину, і водночас кардинально  змінила думку. Насправді я зрозумліа, чому  повість отримала літературну винагороду, особливо зважаючи на те, у який спірний час  вона була написана.

 Ірен Роздобудько – автор психологічних трилерів «Мерці», «Ескорт у смерть», авантюрного детективу «Останній діамант міледі», романів «Ранковий прибиральник», «Шості двері» та ін.

  Авантюрний детектив «Останній діамант міледі» Ірен Роздобудько написано ще 2002 року разом із романами «Ескорт у смерть» та «Мерці», коли авторка заявила про себе в літературному осередку перемогою в «Коронації слова». Заробивши тавро письменниці-детективниці, Роздобудько кардинально змінила тематику, все частіше занурюючись у висвітлення психологічного аспекту. Вправно володіючи основним елементом детективу, авторка створює справжню таємницю довкола діаманту, натомість знайомлячи читача з головними героями, між якими існує любовний трикутник.

                                   
     «Ключ» - гостросюжетний роман В.Шкляра із ознаками трилера та детектива. В центрі уваги опиняється журналіст і філолог Андрій Крайній. Він працює дуже близько до політики – пише програми для нових і старих політичних партій.

     Одного дня пошуки квартири для оренди приводять Андрія на вулицю Рогнідинську, де незнайомий чоловік пропонує орендувати таку собі квартиру номер 13. Після угоди цей чоловік безслідно зникає, а Андрій залишається сам у чужій квартирі.

  Сюжет побудовано як історію пошуків ключа. Ключів потрібно знайти два. Перший: ключ до загадки дивної квартири. Другий: ключ до серця коханої жінки Сани, з котрою Андрій познайомився під час розслідування.

  Детективна історія приводить героїв прямісінько в пастку підступних злодіїв. Як вийти з безвихідної ситуації? Читайте в романі «Ключ». 

   «Жінка для стіни» В.Лиса– яскравий зразок цікавого і динамічного психологічного детективу, сюжет якого тримає в напрузі від першої до останньої сторінки. Таємничі самозаймання будинку «крутого авторитета» і болючі пошуки добровільної жертви –«жінки для стіни»- це тільки початок, вершина айсберга, за якою – безодня душі темної і вершина – світлої.

      Завітайте до нас.  Ми будемо раді ознайомити вас з цими книгами…..