Дубинянська Я. «Свій час». Час не терпить, коли його приватизують, й іноді здатен затягнути зухвальців у неприємні пригоди. Час мінливий і водночас непорушний, він може бути спільний для всіх, і для кожного – персональний.

Роман «Свій час» Яни Дубинянської має кілька захопливих сюжетних ліній, дії його відбуваються у різних часових та просторових межах. Уважні поціновувачі літератури з задоволенням помітять у ньому цілком упізнаваних персонажів літературної тусовки, вгадають найулюбленішу книжкову подію країни і, звісно ж, старовинне і таємниче місто, що його охороняють кам’яні леви.

Волошин Б. «Політ золотої мушки». Нова весела книга Богдана Волошина детально знайомить читача з вигаданими – чи то пак легендарними – галицьким містечком Бурачковичами та сусіднім селом Лопушною. Крізь призму «життя й діяльности» персонажів усіх історій перед нами поступово розкриваються інтимні подробиці приватного та громадського чину видатних бурачківчан, як-от мера містечка Романа Задупського, секретарки маґістрату Теклі Мілєрової, авторитетного сторожа Ладзьга Микуличина, митця трагічної долі Влодка Фарнеґи, грабаря Мерлюня та інших достойників і достойниць. Подекуди ірреальні та фантасмагоричні, часом ліричні та психологічні — оповідки-хроніки Богдана Волошина з їхнім неповторним колоритом покутсько-бойківських говірок здатні забезпечити справжню «сатисфакцію від релаксації» наділеному почуттям гумору галицькому (та й не тільки!) читачеві.

Климчик В. «Рутенія». Книга «Рутенія. Повернення відьми» написана у жанрі етнічного українського фентезі. Тут є чугайстри, відьмаки, мольфари, злидні, перелесники, русалки, песиголовці та інші міфічні і казкові створіння, які, за легендами, мешкали на території сучасної України. Здавалося б, нічого особливого – етнічне фентезі нині дуже модне в Україні; хто тільки не брався описувати пригоди віщунів і козаків-характерників, на чиєму шляху зустрічаються мавки-русалки разом зі всякою абсурдною чортівнею, але вже з перших сторінок відчуваєш, що оповідь буде не про пригоди на псевдоісторичному тлі чи заговорені козацькі скарби.

«Рутенія» насамперед причаровує мовою, яскравою, чіткою, образною. Бо головна героїня, відьма Рутенія – не просто чаклунка, що напилася води із Джерела забуття і втратила пам’ять, і тепер дівчину переслідують підступні вороги. Рутенія – відьма за світобаченням, «та, що відає», з нею розмовляє світ, звертається до неї шурхотом листя, шепотінням лісу, бринінням річкових хвиль, пророчими сновидіннями... І це не літературний прийом, бо вся метафорика твору використовується не для створення малюнку-декорації, а для передачі смислів, психологічних, соціальних, міфічних.

Роздобудько І. «Тут і тепер». Чотири подруги - головні героїні нового роману Ірен Роздобудько - вирішують жити тут і тепер, не очікуючи на те, що їм будуть подаровані інші часи.

Колись давно на запитання: «Чого б ви хотіли для себе після того, як ваше доросле життя стане штучним, втратить свіжість і справжність?», кожна з них відповіла по-своєму: смерті, слави, свободи… Тоді вони ще не знали, що коли життя впритул наблизить їх до цих понять, вони зрозуміють: немає нічого важливішого, ніж рятувати від смерті інших, слава не замінить справжньої любові, а абсолютна свобода часом межує з егоїзмом.

Процюк С. «Варвари». Срібна злива сипалася на голови Марти та Івана, не припиняючись уже майже тиждень. Було аж чудно і дивно, як можна вже майже тиждень жити таким станом схвильованої урочистості. Марта знала, що його називають коханням.

Ніхто не квапився розділяти відчуття Івана та Марти, мовби вони жили не в європейській частині земної суші, а в диких джунглях. Навколо ніхто не говорив про любов. Всі почуття треба було віддати на пародійний партійний вівтар.

Тарнава А. «12 місяців».  Чи вірити у казки? Коли надворі ХХІ століття, коли ти розлучена, коли сама із двома дітьми, коли «зашиваєшся» на роботі, коли залякує колишній чоловік і на додачу до всього вляпалась у кримінальну історію? Звичайно, ні! А що натомість? Натомість не зраджувати своїм принципам, йти вперед попри труднощі і проблеми, вірити у себе, сміятись над собою, допомагати іншим. Роман «Дванадцять місяців» описує рік із життя сучасної жінки. Авторка зачіпає серйозні теми, але роман читається легко завдяки захопливому сюжету.

Фіалко Н. «Обірвана струна». У новому романі тернопільська письменниця Ніна Фіалко висвітлює початок гібридної війни на сході України, в якій гинули її найкращі сини. Головний герой твору Михайло Гончарук - учасник Майдану, Революції Гідності, згодом - боєць добровольчого батальйону, який дивом вийшов з Іловайського «котла». Покалічений чоловік переживає важкий період психологічної реабілітації, коли чиновники не визнають його учасником АТО і вимагають від нього довідок від тих, хто вже у засвітах. На Майдані Михайло випадково зустрічається з «двійником», доля зводить їх і в найтяжчу хвилину, коли життя обох висить на волосині. Обмінюючись знаннями про особливості подібних людей, Сашко доводить, що їм доручена якась одна й та сама місія, і хто з них залишиться живим, той мусить її виконати. Михайло, вражений почутим, після повернення додому намагається доскіпатися до минулого своєї родини, щоб розгадати появу «двійника» в його житті, зрозуміти своє призначення на Землі. В основі твору - правдива історія, котра не залишить читачів байдужими.

Чорней В. «Яблуко в тайстрі». Чого тільки не сховаєш до гуцульської тайстри! Скажімо, яблуко - чарівне яблуко пізнання найважливіших для людини цінностей. Або маленьку жінку з трепетним серцем, настільки ж природну, як гірська яблунька, відкриту до світу, вдячну своєму народу, уважну до найменших дрібниць, адже довкола нас стільки знаків, які треба вміти відчитати. Вона шукатиме свою справжню любов, вона рятуватиме митця від сліпоти душі. Бо так, це насамперед роман про людську душу - яка доти жива, доки людина вміє бачити істинну красу.

Ілюха Ю. «Неболови». Той, хто вміє вловити небо й посадити його в акваріум, називається неболовом, той, хто тепер тримає небо над Україною, як ото харків’янин Олесь Самохвалов, боєць Добровольчого українського корпусу з позивним «Ленін», теж неболов, і баба Галька, котра  вже десять років сама-самісінька з котом Сірим живе на покинутому хуторі, і колишня акторка Лідка, яка проміняла богемне сценічне життя з оберемками квітів на «Тюльпани» на передку, котрі залишають після себе десятиметрові вирви… Це живі, болючі, чесні новели про слобожан та Слобожанщину, де вгадується танок Марії Матіос та Сергія Жадана.