Войніцький А. «Скільки коштує бути білою вороною». Скільки коштує бути білою вороною? І чи можливо в сучасному світі відійти від стереотипів і встановлених суспільством  правил? Автор не пропонує однозначних відповідей на ці запитання — їх просто не існує.

Для оповідань Андрія Войніцького характерний глибокий психологізм. Його герої можуть шокувати своїми вчинками, але ці вчинки щирі й правдиві. Хтось із читачів знайде в цих історіях себе, хтось буде всіма силами заперечувати найменшу схожість, але і тим, і іншим сподобаються оригінальні сюжети й майстерність прозаїка.

Пишнюк Т. «Божа вивірка». Про доньку королеви Франції Анни внучку Ярослава Мудрого Едігну в нас донедавна було мало відомо. Тим часом у Європі про неї ходили легенди, які деякі дослідники повертали в історичне русло. Чи не диво здійснила високоосвічена принцеса-красуня, коли 19-річною змінила королівські покої поблизу Парижа на дупло старої липи в баварському селищі Пух і прожила там 35 років?

Найсправедливішими до неї були прості люди, а церква визнала її блаженною. Прощі до храму Блаженної Едігни, що за 30 кілометрів від Мюнхена, почалися 1200 року.

Ульяненко О. «Вогненне око». У романі «Вогненне око» із вражаючою достовірністю зображено цинічний і жорстокий абсурд української дійсності 90-х років минулого століття. Це і непереможні у своєму безглузді і жорстокі злочинці брати Роздайбіди, і не менш злочинний міліціонер Гільмедов, і представник корумпованої верхівки полковник Кравченко… Це твір про злочин і безкарність, у якому із жахливими подробицями змальована «нечистота та розклад людського буття».

Чупа О. «Акваріум». «Акваріум» - то справжній шок навіть для найвибагливішого читача… «Ці раби, яких я виховав, ніколи вже не зможуть стати людьми», - свідчить передсмертна записка власника акваріума Олеся Шенколюка. Щоправда, це не такий акваріум, який ми звикли бачити на полицях у кімнатах чи на вітринах зоомагазинів. В акваріумі головного героя мешкають… дорослі люди, зменшені в десятки разів за допомогою медичного препарату. Вимушені виживати, ці напівлюди-напіврибки продовжують існувати за законами суспільства: їдять, сплять, розмножуються… Тимчасом господар акваріума проводить на них досліди і встановлює свої закони у створеному владною рукою божевільного соціумі. Соціумі, що складається не з людей – з біомаси, не здатної мислити, самостійно приймати рішення й висловлювати свою думку. Де навіть вибір політичної партії залежить від господаря, а не викликаний власними думками псевдогромадянина. Фантастика? Звичайно. Та чи не зустрінемо ми на сторінках цієї книжки знайомі обличчя?

Гаврош О. «Пригоди тричі славного розбійника Пинті». Пригоди тричі славного розбійника Пинті» - перша українська повість про легендарну постать нашої історії. В її основу лягли народні перекази про опришків.

Смагіна М. «Роман про древню магію Карпат». Молода авторка у своєму  дебютному романі в жанрі фентезі не йде шляхом копіювання зарубіжних зразків, а звертається до   бездонної криниці української міфології. У «Волковицях» оживає давня карпатська магія з її ірреальними історіями, часовими вирвами, непрощенними прокляттями, які пролежали на денці гірської річки Дзвінки майже сто літ і раптом вирвалися на волю.  Хто воскресив їх і навіщо? Адже, Волковиці – це не звичайне гуцульське село, і воно просто так не відпускає того, хто опинився в ньому. Бо у Волковиці випадково не можна потрапити. Село, якого не знайдеш на жодній мапі. Село, яке народилося… завдяки чарам.

Яцканин І. «Мед і сіль». До нової книги «Мед і сіль» українського письменника Івана Тканина увійшли твори, написані в останнє десятиліття. Він живе і творить у словацькому місті Пряшів. Тематика новел та оповідань автора розмаїта. Тут повістує прозаїк і про життя простих селян із бескидів, юних, молодих, зрілих, старших, і про долі жителів містечок. Письменник вдало поєднує у своїй прозі спостереження із побутуванням українців Словаччини, які живуть у горах і низинах на сході й півночі цієї країни. Усіх героїв об’єднує любов до кревної землі, переживання за долю Батьківщини.

Портяк В. «Охоронителі діви».  Більшість новел присвячені темі УПА, яку автор гостро переживав, зважаючи ще й на родинні обставини: коли Василь Портяк народився, його батьку – уповцю лишилося жити менше двох місяців. У книжці представлено найповніше на сьогодні зібрання творів великого майстра.

Боровко М. «П’ятсот миттєвостей. Ронделіана». Донедавна літературознавці, досліджуючи творчість відомого українського ронделіста М. Боровка, акцентували свою увагу на формі його вірша та поетиці творів, чим підтверджували теоретичні висновки щодо жанру ронделя. Поряд із тим науковці говорять про ронделіста М. Боровка як яскравого реформатора цього жанру, зауважуючи, що рондель має канонічну усталену віршовану форму. Заглиблюючись у структуру його поезій, знаходимо ще одну особливість – деякі твори мають ознаки не тільки ліричного роду, а й епічного, стоять на межі переходу, поглиблюючи художню довершеність ронделів Боровка, розгортають нову сторінку у дослідженні поетики ронделя як ліро-епічного жанру.