Як добре те, що смерті не боюсь я

І не питаю, чи тяжкий мій хрест,

Що перед вами, судді, не вклонюся

Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя.

Ці слова належать поету, дисиденту, перекладачу та правозахиснику Василю Стусу. Йому випало жити в надзвичайно складний час. Час, коли людина мала вибирати: мовчати попри всі утиски та приниження і зберегти своє життя, чи зберегти в собі Людину, навіть ціною власної смерті. Стус вибрав друге.

 

25 січня 2018 р., з нагоди 80-річчя від дня народження поета, працівники відділу абонементу Л. Малиновська та Н. Любашевська ознайомили учнів 9–11 класів Луцького навчально-реабілітаційного центру з літературним портретом «Різьбяр власного духу».

 

 

Діти дізналися цікаві факти з  біографії Василя Стуса, переглянули фотографії митця та його родини.

Глибше зрозуміти творчість автора допомогли аудіо-вірші у виконанні поета з фонотеки проекту «Живі голоси»: «Вчися чекати друже…» (Із циклу «Забуттям»), «Нехай горить трава по осені…» (Із збірки «Зимові дерева»), «Синові» (Р. Кіплінга у перекладі В. Стуса). Слухали голос сина – Дмитра Стуса. У його виконанні прозвучав вірш батька «За літописом Самовидця» під час презентації «Віртуального музею Василя Стуса».

 

Діти жваво відповідали на запитання вікторини про життєвий і творчий шлях поета. Із зацікавленням ознайомилися з книжковою виставкою.

 

 

 

Василь Стус назавжди залишиться живим у серцях та пам’яті нащадків. Значення творчості Стуса є неоціненним. Він і справді повернувся до свого народу у своїх творах, як і обіцяв…